21 марта - Всемирный День поэзии
на "Фабрике" в Джамп Парке
состоится Мини-вечер поэзии
с чтением стихов (любых, а не только своих),
с награждением участников и победителей
конкурса видео-чтений.
Мы приглашены.
Приходить нужно на 17.00.
Вход участникам бесплатный,
родителям и сопровождающим – 20 грн.)
23 марта - фестиваль "Поетичний камертон Ліни Костенко"
Початок о 9 годині у нашій бібліотеці.
Цінить життя!
Мені
вітри позичили крило,
я
бачив землю за віки від мене.
Л. Костенко
Мені
вітри позичили крило,
я
бачив землю за віки від мене,
коли
ще динозаврів не було
і
людства теж (на думку вчених).
Гадав,
побачу там пустелю,
незвичний
безжиттєвий світ,
самі нудні
самотні скелі -
немає
там ні радощів, ні бід.
Так
думав, поки не побачив,
що там
на справді ВСЕ БУЛО!
Посеред
гейзерів гарячих
Кружляло
вітрове крило.
Велике
диво я дізнався:
були
там люди – оце так!
При
тому дуже здивувався,
бо
кожен – зовсім не простак.
Як
придивився я уважно:
хоча і
схожі на приблуди,
брудні,
негарні були люди,
але
всміхались переважно,
раділи,
наче їм щастить!
Крило
несе мене відважно -
І мрії
– ті, що недосяжні,
ставали
ближче кожну мить,
тому
що зрозумів я: треба
усе,
що є, завжди цінить.
Віка Виходцева
Подяка
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
Л.Костенко
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За спів пташиний – джерело натхнень,
За пісню мами, з малечку відому
За те, що родичі усі мої здорові,
За те, що у житті є миті кольорові.
Я дякую за те, що котик мій
до мене завжди лагідно мурличе.
Що кожну весну мій садочок зеленіє,
і кожне літо море мене кличе.
За те, що є зірки над головою,
Одна з них вбереже мене від бід
За те, що друзі є - завжди вони зі мною
Я дякую тобі, мій сонцесхід!
Лада Шкворець
Букет
для неньки
Весна підніме келихи
тюльпанів…
Л.Костенко
Букет
найкращий я для неньки
Збирала
довго – весь цей час.
Матуся
робить все для нас
І каже: «Ви
– мої рідненькі».
А я їй
подарую квіти:
Конвалію –
бо серцем чиста,
Троянду
жовто-променисту
Та запашні
бузкові віти.
Ще – незабудкові сапфіри,
А ще – з
тюльпанів діадему,
І ці вірші
– хай не поема! –
Для тебе квітнуть,
як любов моя – без міри!
Лада Шкворець
***
І скаже світ:
- Ти крихта у мені.
Л.Костенко
Політ,
Тремтіння на вустах,
Я майже посміхаюсь,
Танцюючи в зірках.
Десь
межі почуттів,
Матерій та світів –
Заповнить невагомість
Кінчики перстів.
У
кожного – бажання
До
саморуйнування:
Розсиплються
зірки,
Зітруть
усе віки…
Пливе від центру Світ цей,
Галактики щезають.
Залежні ми від гніту –
Так Всесвіт вимагає.
Лишає від живого
лише космічний пил
і каже Світ : "Від цього
ти крихта у мені".
Фрол Міщенко
