Три свята – як одне

  Сьогодні лагідний та сонячний день. Такий нам подарувала пані Осінь на Всеукраїнський день бібліотек. Контурівці були дуже яскравими в цей святковий день. Спочатку отримали нагороди – дипломи переможців та призерів обласного етапу Всеукраїнського конкурсу "Мрії про Україну:дитячий погляд". 

Потім студійці стали "золотою серединою" вітального заходу "Квітковий бал у бібліотеці": Світозар Швець, Ельвіра Мельгунова, Лада Шкворець, Маша Юдіна та Вікторія Виходцева подарували поважним гостям, які прийшли привітати бібліотеку з професійним святом, пелюстки від ромашки зі своїми найвеселішими творами. 

І третій ароматний захід "Арт-зустріч з присмаком кави", який проводила Наталя Кацарська. І це була (частково, звісно) презентація нової збірки з серії "Від травинки до хмаринки". На цьому теплому чаюванні з директором "Кавярні на Почтовому" Вікторією Бебко було прочитано багато нових та улюблений творів. 

так виглядає наша нова збірка - презентує Юлія Черніенко

Вікторія Бебко получила у подарунок дві наші збірки

завдання на кавовом зернятці

Маша Юдина отримала свій диплом

Єлеонора Шелегон читає свої вірші

Була дуже тепла атмосфера

Крім вже згаданих, на святі були Елеонора Шелегон, Іванна Пислар, Яся Буюклу та Валентина Нетребич.   

Обласний етап Всеукраїнського конкурсу завершено!

Журі обласного етапу Всеукраїнського конкурсу "Мрії про Україну: дитячий погляд" визначило переможців у трьох номінаціях творчого змагання. Всього на конкурс надійшло 89 віршованих, 34 прозових твори та 142 малюнки. Контурівці дуже активно працювали - і ось мають такі результати:
І місце у номінації "Прозові твори" у своїх вікових групах посіли Елеонора Шелегон, Даша Юдіна та Лада Шкворець. Ось як виглядають обкладинки їхніх доробків:

Д.Юдіна(обкладинка)

І місце у Світозара Швеця у номінації "Вірші". Його корабель мрій виглядає пречудово!

А ще Маша Юдіна  посіла І місце у номінації "Малюнки"  з диптихом у техниці левкас

"Українець і українка: мира, злагоди та щастя!"

Врожай на "срібло" також багатий: у номінації "Вірші" ІІ місце у Валентини Нетребич, Пислар Іванни і Вікторії Виходцевої:

 Іванна Пислар

ІІ місце у номінації "Проза" у Марійки Юдіної. Вона дуже гарно оформила свою роботу власними малюнками:

ІІІ місце у номінації "Вірші" журі присудило Елеонорі Шелегон та Ельвірі Мельгуновій:

Вітаємо всіх переможців! 

Журі Національної бібліотеки для дітей України працюватиме до 24 серпня. 

Тоді будуть оголошені переможці другого етапу.

Відомі рядки – і мрії великі

 Іванна Пислар завершила триптих, який стане учасником Всеукраїнського конкурсу "Мрії про Україну: дитячий погляд" у номінації "Вірші"

Відомі рядки – і мрії великі

Триптих

У кожен свій вірш я вливаю любов:

Хай квітне Херсонщина мила

і вся моя Батьківщина!

1.

Думи мої, думи мої…

             Т.Шевченко

Зорі вічні – знаю я,

вони й Тарасові світили.

Одна мені розповіла

з якої він родини,

як він вірші свої складав,

за рідним краєм сумував,

як вчився малювати,

які зазнав він втрати.

Ділюся подумки завжди 

з поетом думами своїми,

допомагають ті зірки,

які й йому світили.

Я мрію, як і він, про вільний край,

Бо це нарешті буде справжній рай!

2.

…Але мрії не зникають.

                         Леся Українка

Ви кажете – я мрійниця?

Не заперечую вам, друзі!

Та мрія – як прокинеться –

то вже не до ілюзій!

Адже щоб все збулося –

потрібно працювати

(не виросте колосся,

якщо не доглядати!)

І перша моя мрія:

здорова і щаслива

уся моя родина.

Для цього добре вчуся,

щоб тато и матуся

частіше посміхались

і мною щоб пишались.

І друга – головна –

щоб не дарма я прожила.

Щоб свій талант від Бога

зуміла я розкрити,

щоб людям –

більше якомога! –

зуміла я служити.                                         

3.

             Осінь брами твої замикала вночі…
                                                Л.Костенко

Осінь брами за літом закрила вночі,

відлетіли птахи у теплі краї,

будуть там зимувати,

і за краєм своїм сумувати.

Але прийде весна – відкриються брами,

і повернуться птиці додому,

в рідний свій променистий край,

щоби гнізда собі будувати,

щоб веснянки веселі співати,

годувати  своїх пташенят.

Все так просто – і мрія проста:

щоб тривало щасливе життя!

Мої мрії – про Україну!

Триває підготовка до Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості. Писали і вірші, і прозу. Але сьогодні почнемо добірку з гумористичного твору найменшої із студійців:

Лимерик

 Песик один из будки

нюхать любил незабудки.

Кошка однажды бежала,

все незабудки украла.

Песику стало обидно:

- Как же, кошка, тебе не стыдно!

Даша Гавриленко

***

В мене є багато мрії.

Головні – про Україну.

Щоб не було ніколи війн –

усі б усміхнені  ходили.

Щоб не зустрілась нам біда -

щасливим буде в нас  життя.

Віка Виходцева

Війна

Україно, мені болить за тебе!

Я попитаю стиха сине небо:

- Чому війна на Україні?

Чому народі братські нині

багрову кров все проливають,

Один у одного стріляють?

Чом села наші зруйнували?

Ми ж їх для щастя будували!

Чому степи лежать згорілі?

Ми ж там пшениченьку ростили!

Невинні люди помирають,

а матері синів чекають

марно…

Хай буде мир в моїй країні.

Хай всі живуть у мирі нині,

Хай люди люблять Батьківщину

як батько з матір'ю – дитину.

Валя Нетребич

Каштанова алея навесні

Каштанова алея

біліє, мов лілея,

мов світлий прапор волі

ясніє на роздоллі.

У небі ні хмаринки,

у парку днів стежинки,

що простяглись далеко

від півдня в край смереки…

А тут – ясна алея

вбралася, наче фея!

Валя Нетребич

Помічниця

Вранці бабця вже на грядці

картоплю садила,

а маленька її внучка

недалеко ходила.

З часом бабця із картоплі

траву вириває,

ось підходить її внучка,

бабця і повчає:

- Із коріням рвати треба,

щоб не виростала,

бо проклята ця трава

всіх уже дістала!

Пішла внучка по стежинці

до іншої грядки:

- Треба бабці допомога,

щоб все було в порядку.

…Ось іде до внуки бабця:

- Що ж ти наробила?!

- Я ж з корінням все і рвала,

як ти мене навчила!

Валя Нетребич

Притча о двух туристах

Пошли два туриста искать место для палаток. Груз у обоих одинаковый: у каждого спальник, палатка, каремат, рюкзак с едой, бутылка с водой. Идут они, идут, и вдруг первый говорит:

- Мне так тяжело!..

- Ну давай мне свой каремат.

Отдал первый второму свой каремат. Идут дальше. Первый снова говорит:

- Ой, мне тяжело.

- Ну давай мне свой спальник.

Отдал первый второму спальник. Идут они дальше. Первый опять говорит:

- Ах, как мне тяжело!

- Ну хорошо – давай мне свой рюкзак и воду.

Забрал второй у первого рюкзак и воду, а потом и палатку. Думает второй: "Ну все, теперь ему тяжело не будет!" Но вдруг первый снова жалуется:

- Ох, мне тяжело!

Второй спрашивает:

- Почему тебе тяжело? Я у тебя и так уже все забрал.

- У меня в голове много мыслей, она такая тяжелая!

Второй забрал у первого голову и спрашивает:

- Ну что, теперь тебе не тяжело?

- Теперь нормально! – отвечает первый.

Светозар Швец

Де ж ти?!

Микиту збудив зовсім не яскравий і ласкавий промінець сонця, як пишуть у романах, а грохот, схожий на грім. Але те, що це не гроза, хлопчина знав точно, адже він вже навчився відрізняти грім від вибухів. "Почалося…" – подумав Микита, не розплющуючи очей. Шкода було першого сну – він був гарний, але про що? Микита намагався зосередитися і згадати. Але не вийшло, тому що грохот повторювався. "Десь поруч…" – зітхнув підліток і нарешті розплющив очі. Знов грохнуло – і Микита побіг до вікна, яке, йому здавалося, тріснуло. Але ні – скло було ціле, лише кватирка розчахнулася.

В темряві Микита бачив спалахи, яки підпалювали ніч. Це було красиво, але страшно. Ось свист – так завжди наближається снаряд. Микита побачив, як згусток вогню, схожий на хвостату комету, відобразився від темних вікон будинку навпроти – вони спалахнули. А ще за мить одне з вікон перетворилося на пащу вогнедишного дракона. У середині хтось заметушився. Хлопчині зробилося спекотне, ніби він сам  був посеред того вогнища. Микита добре знав родину, що мешкає в будинку навпроти. Вдень Марійка – його однокласниця – говорила, коли вони йшли зі школи, що батьки зранку поїхали в село до хворої бабусі, а вона зостанеться з молодшим братиком сама.

Микита вибіг у вітальню – там вже була мати. Вона стояла біля вікна, охопивши обличчя двома руками.

- Чого чекаємо?! – вигукнув Микита і кинувся до виходу.

- Стій! – скричала мати. – Це небезпечно! Вони впораються!

- Нема кому поратися – батьків нема вдома, - відповідав син вже з ґанку.

За мить Микита вже вибивав двері, але вони трималися міцно.

- Треба у вікно, - кричала мати. Хлопчина вже і сам був біля палаючого вікна…

– Та не туди, синку! Треба у сусідню кімнату потрапити!

Микита вибив вікно кухні і щез у темряві. Мати, прижавши руки до грудей, дивилася невідривно і не зморгуючи у провалля вікна. Хвилина здалася їй вічністю.

- Тримай! Він знепритомнів, а може, поранений, - почула вона нарешті.

Микита передав у руки матері хлопчика і знову щез. Тепер вона прижимала до грудей врятовану дитину, але продовжувала дивитися у вікно.

- Микита! Де ж ти? – кричала крізь сльози мати.

Їй відповідало тріскотіння вогню…  По вулиці бігли люди, десь вже вила сирена пожежної машини… 

Елеонора Шелегон

Сказочный зоопарк представляет…

Сегодня мы с ребятами из студии "Контур" готовили выступление к празднику "Весна для мамы". Каждый выбрал себе кукольного персонажа по душе и создал поздравительную речь.

Светозар Швец был очарован игрушкой-тигром, от имени которого написал:

Я Bravesmall, а Смолли кратко.

Люблю я гречку с сыром,

А мясо очень гадкое,

Хоть есть в телеэфире.

Я приехал из Китая,

Чтоб поздравить вас с Восьмым.

Милых женщин поздравляю

Как один из всех мужчин.

Даша Юдина настолько оценила по достоинству крокодила, что даже дала ему имя и современную профессию.

***

Добрый день, друзья! Я – крокодил Гоша Данилович. Я работаю в агентстве подарков и поздравлений, на радио "Гошины вести". Так что, если надо будет кого-нибудь поздравить, обращайтесь!

"Гошины вести" встречайте, друзья,

С праздником светлым поздравлю вас я.

Счастья, здоровья, любви и добра.

"Гошины вести" встречайте, друзья!

Ну, как вам моя реклама? Думаю, понравилась. Я же над ней так долго трудился. Целый месяц или, может, год. Все равно, в общем-то.

Ну а теперь я, конечно же, хочу поздравить с 8 Марта наших замечательных мам, бабушек и девочек.

Праздник мам – Восьмое марта.

Вас поздравить я хочу,

Пожелать побольше счастья

И подарочков гору.

В вашей жизни пусть сияют

Только светлые деньки

И улыбку вызывают

Деток глазки-огоньки!

А Иванне Пысларь понравилась симпатичная обезьянка. Девочка вошла в роль и создала монолог:

***

Всем привет! Меня зовут Анфиса. Я самая классная и красивая в стае. Люблю бананы. Могу сразу съесть сто штук. Правда… потом лежу на дереве и ничего не делаю. Мы с мамой самые красивые. Я приехала сюда, чтобы прочитать для неё стих. Все в джунглях о ней знают и пусть узнают здесь.

Мама, мамочка родная!

Ты самая крутая!

Умная, красивая

И самая-самая любимая.

Все мы тебя поздравляем,

Счастья, здоровья желаем.

Много бананов, любви, красоты.

И каждый день чтоб дарили цветы!

Сюзанна Абольянина выбрала себе роль Кузнечика, для которого напишет слова к следующему занятию. А пока что поделилась с нами своим стихотворением, на которое ее вдохновило творчество Лины Костенко.

Всю ніч

Сю ніч зорі чомусь колючі…

                              Ліна Костенко

Всю ніч зорі чомусь колючі,
А я шукаю від неба ключик.
Я знаю, що все на світі взаємно.
Вже щастя іде коридором темним.
І навіть якщо ти ще це не озвучив - 

Ми разом пройшли всі незгоди і кручі.
Відусюди щастя до себе зберемо
І будем складати його в оберемок
Всю ніч.

Це нам ніколи аж ніяк не наскучить,
Бо жах загубитися зовсім не мучить.
Ми світло в цей світ із тобою несемо,
Людей визволяючи з кліток тюремних.
Ми будемо радісні, щастя в`ючи, 
Всю ніч.

Літературна математика

Сьогодні ми вчилися поєднувати літературну творчість та математику: відшукували зашифровані у словах цифри, а також створювали віршовані задачки. І вийшло дуже цікаво! Читайте і підраховуйте, а правильні відповіді пишіть, будь ласка, у коментарях.

Семья сороконожек

Опять семья сороконожек 

Пошла по парку погулять.

Их было пять, а может, восемь.

Но ножек – триста шестьдесят.

Красавица-сороконожка

Помчалась бусы покупать,

Вторая в новых босоножках

Пошла в театре выступать.

И, потеряв один сапожек,

ушла одна, чтоб не хромать.

Подумай, сколько сотен ножек

Осталось воздухом дышать? 

Пысларь Иванна