Найвірніші
Без них цей світ не
уявити.
Без них тривожно на
душі,
Вони дарують щастя
дітям,
Несуть тепло в мої
вірші.
Вони - найкращі наші
друзі,
А ми для них - великий
світ.
До них буваємо
байдужі,
А от собаки до нас
-ні!
Так, ці створіння-особливі,
і більше люблять нас,
аніж себе.
Коли до мене йде
скрутна година ,
Усю печаль мій песик
забере.
І хоч би що на нас
чекає,
Товариш вірний поруч
є.
І хай не вимовить
словами ,
А очі скажуть все, як
є.
Як любить сильно, як
чекає,
Коли до дому ти
прийдеш.
І капці принесе
зубами,
Хвостом так радісно
взмахне.
Ото і є товариш
вірний,
Який навчить людей
тому,
Що дружба в світі - то
є світило,
Яке потрібно кожному.
Елеонора Шелегон
За мотивами
1.
Блукають в травах тіні-сновидіння
Марія Морозенко
Блукають в травах тіні-сновидіння,
Думки спіткають, що скінчився шлях.
І знов прийде кінець моїм видінням
Коли настане ранок на полях.
Жуки прокинулись. Тлумлять своїм гудінням
Дзвенить метелик ніби з кришталю,
А може мої сни - це провидіння?
Я всі їх відпускаю без жалю
І кожен день - шафранове створіння,
Приходить зранку, ніби білий птах.
Я вірю тільки добрим сновидінням,
І відпускаю свій сумлінний страх.
Сьогодні я не втомлена прозрінням.
Холодні думи подарую скрипалю
Всі сни – це моє власне володіння.
Здійсняться - лиш бажанням запалю.
Марія Юдіна
2.
Мені вітри позичили крило
Ліна
Костенко
Мені вітри позичили крило
Я їх візьму, над світом
політаю
Так хочу я побачить джерело,
З якого щастя й радість всі
ковтають.
А щастя двох - це унісон
сердець,
Думок, і вчинків. В сенс
життя вплітають
ще правду, чесність (якщо
ти – борець!).
Мені вітри позичили крило,
Я їх візьму – при світлі
політаю.
Відкрию всім, чому в душі
тепло
Скажу, чому я правду
поважаю.
Бо правда мов кришталь – не просто скло
крихке і хибне. Без кінця і
краю
лише від правди на душі
світло -
Я лише щастя ревно всім
бажаю.
Марія Юдіна
