Вік
На фестиваль "Книжковий Миколай" до нас завітає письменниця Марія Морозенко. Тож сьогодні всі твори - за мотивами.
Вікторія Виходцева, 12 р.
Сосісич і пташки
Віршоване
продовження оповідання
Марії
Морозенко "Щасливий порятунок"
Ми з улиці забрали
сіренького кота.
Сосісичем назвали,
бо мав товсті бока.
Тепер на підвіконні
дрімає він, мурчить,
а пташка невгамовна
співає - не мовчить.
Повісили кормушку
ми прямо під вікном
вся птиця вперемішку
штовхається крилом
Сосісич зацікавився –
швидесенько привстав,
так довго він дивився,
що вечір вже настав.
Пташки повідлітали
та полягали спати,
Кіт хлібом запасався,
щоб завтра полювати.
Проценко
Олександра, 10 р.
***
Життя –
швидкий поїзд,
Проходить без
збоїв.
М. Морозенко "Ми всі- пасажири"
Життя – швидкий поїзд,
Проходить без збоїв.
А як зупиниш його –
Немає й життя твого.
***
У ніжних
звуках сонячного ранку…
Марія Морозенко
Пташок я чую на світанку –
це звуки сонячного ранку
***
Блукають в травах тіні-сновидіння
Марія Морозенко
Блукають в травах сновидіння –
дитячі мрії в них сховались...
Мисливець, не полюй за ними,
щоб гарні сни до всіх дістались.
Анастасія Ларіна, 10 р.
Скоро свята!
Степ зимою, мов ковдринка:
Біла, сяюча, м'яка.
Сплять на ній зима з морозом,
Спить ялинка снігова.
Заєць бігає, стрибає –
всіх до свята закликає.
Розбудив він всіх навколо,
щоб не пропустили свята,
бо зима на них багата.
Вербицький Владислав, 9 р.
Ранковий дощ
Угамуйтеся, хмари кошлаті.
М. Морозенко. "Етюди долини"
Зранку над Дніпром стали хмари.
Вони затулили сонне сонце, яке тільки-но почало прокидатися. Хмари, щоб збудити
його, почали бризкати – пішов дощ. Змокла трава і дерева. Трава стала одразу
вище, а квіти яскравіше. Коли дощ скінчився – на листтях залишилися краплинки.
Дуже гарно після ранкового дощу. Сонце піднялося вгору вже бадьорим та вмитим.
Іван Завгородній, 10 р.
Літня гроза
Угамуйтеся,
хмари кошлаті...
М. Морозенко "Етюди
долини"
Одного
літнього ранку над морем зібралися кошлаті хмари. Ось одна велика сіра хмара
штовхнула іншу маленьку білу хмарку і каже сердито:
-
Посунься! Мені тут замало місця.
-
Але ж я займаю так мало простору, а небо таке велике.
Інші
різноманітні хмари подумали, що Велика Сіра неправа і почали захищати маленьку
подружку. Вийшла дуже гучна сварка. Хмари сердилися, роздувалися і
розтягувалися. Нарешті дісталися берега, де стояло село. Вони вже були чорні,
гримали, пускали блискавки. Здійнявся вітер. Селянам навіть стало страшно. Але
один пастух, який йшов по дорозі, звернувся до хмар:
- Угамуйтеся, хмари кошлаті. Краще наші поля поливайте!
Послухались хмари та й пролилися на землю рясним дощем.
Валентина Нетребич, 14 р.
Сріблястий ранок
І тріпоче
узорами іній
М. Морозенко, "Етюди
долини"
Знов тріпоче узорами іній,
По деревах ніжно дзвенить
накриває легкі сині тіні,
напуваючи співами мить.
Сніжний ранок блукає у світі,
Огортаючи місто усе
і в домівки, Різдвом оповиті,
щастя й радість привітно несе.
Ельвіра Мельгунова, 16 р.
Ранкові почуття навесні
Весняний ранок ніжний, як вуаль
М. Морозенко
Весняний ранок ніжний, як вуаль,
в віконце лагідно постукав -
він проганяв мою печаль,
мої думки уважно слухав.
І, зупинившись поряд, - він на мить
своїм теплом тендітним обійняв,
на серце біль торічний розтопив,
щасливі й радісні хвилини нагадав.
Від тих обіймів, мов родинних, теплих
в моїй душі розквітли знову квіти,
і вітер дмухнув дуже-дуже легкий,
і в серце ніби розпустились віти.
