Лісова пісня? Ні, лісове питання!
За мотивами оповідання Василя
Сухомлинського "Все співає в лісі"
Весна. Сонечко гріє ще
напівпрозорими промінцями, що не висмоктують вологу з листя, не сушать землю. Вітерець
радіє: він нарешті став лагідним – взимку йому доводилися бути суворим. Дерева в лісі шумлять, вихваляючись новеньким листячком.
Пташки, що нарешті дісталися до рідних країв з чужини, начебто влаштували весняні
змагання – чия пісня більш дзвінка та гучніша. Струмочок, звільнившись від
кайданів криги, рахує камінці, що виблискують на дні – чи всі вони на місці? Нотки
веселої води співзвучні з лісом, його невгамовними мешканцями. Краса.
Раптом все стихає… Велика, чомусь
червонясто-чорна хмара готова, неначе хижак, проковтнути молоде сонце. Вітерець
опустив крила, бо повітря стало важким, давлючим. Пішов дощ. Мутні краплини,
наче отрута, обпікали листя-немовлята, падали у струмок – ставали темними
змійками, ховаючи від очей дорогоцінні камінці. Здивовані і наполохані птахи
шукали прихистку під товстими вітами беріз і дубів. Корені дерев і трав відчули,
як по їхніх венах підіймається брудна рідина.
- Що відбувається?!! – панічно запитували
мешканці лісу один в одного.
Але ніхто не знав відповіді, поки
здалеку не прилетіла знесилена синичка. Вона майже впала на гілку змученого
ясена:
- Я знаю, що відбувається. Люди тут, поряд із
лісом, побудували завод. Хмари отруйного диму тягнуться до дощових життєдайних хмар,
змішуються з ними. Підземні води також всмоктують небезпеку…
"Невже отрута буде кожен
день потроху забирати моє життя?" – запитував ліс, який почали залишати
його друзі – птахи та звірі.
Люди, що ви можете йому
відповісти?
Валентина Нетребич
Муза моря
Шумного моря
прекрасная Муза -
в
глубь уплывет цветная медуза.
Высокие
волны её обвивают,
шапку
колышут, будто играют.
Но
бьется-трепещет сердце у Музы:
с
волнами не справиться бедной медузе.
Отчаянно
борется Муза с приливом:
Вдруг
море не будет таким говорливым?!
16.09.2018
Валентина Нетребич
