Ті члени студії, які не пропускали занять, вже змогли написати оповідання з використанням словесних задач.
Як здолати рабство, або
Що буває, коли літера мандрує
Жила собі
літера Г у слові гриби. Та не подобалося їй це, бо було дуже темно та волого,
ще і в брудній землі доводилося довго бути. А коли світло побачиш – то завжди
біда: або зрізати намагаються, або з'їдять,
або затопчуть. Набридло це все літері Г і вирішила вона покинути слово ГРИБИ. Тільки-но
відійшла від свого місця літера, як пішов дощ з РИБИ, як це буває під час
смерчу. Злякалася Г – дивиться, де б їй сховатися. Бачить вовка, що ловить здобич,
яка валиться на нього просто з неба. "Сховаюся у цьому РОТІ", - подумала
Г і стрибнула до пащі вовка. Немає вже хижака, а літера знаходиться в ГРОТІ.
Сховище було
чудовим, але там було темно і навкруги нікого. А як ви пам’ятаєте, вона не любила
темряву. То літера, як тільки висохла та зігрілася, пішла далі.
Довго ішла,
стало вже вечоріти. Бачить літера велику ДІРКУ, думає: "Дочекаюся ранку у
цій затишній норі". Прокинулася Г та бачить високу ГІРКУ, а з неї чудовий
краєвид. Розкинулося перед нею місто. Але що це? Одні люди розкішно вдягнені,
ситі та веселі. А інші майже голі, голодні та, здається, всміхатися навіть не
вміють. "Яке неподобство! Там, де я народилася (вона мала на увазі родину
грибів), царювало рівноправ’я!" - скрикнула здивована літера.
Підійшла
вона до знедолених людей, щоб висловити своє обурення. Були вони РАБАМИ, а стали
розкішними ГРАБАМИ. Зрозуміла літера, що не може далі мандрувати, бо повернеться
рабство. Та і взагалі – їй тут дуже подобалося. Світло, гарні краєвиди і,
головне, - багато родичів, як вона і звикла.
Валентина Нетребич
