неділя, 13 вересня 2020 р.

Перші вересневі твори

 Після двох зустрічей - 6 і 13 вересня, були закінчені ось такі твори:

Цімуласт та школа шпигунів для корів

 Далеко у космосі на планеті Фіолетових інопланетян жив старий дідусь на ім'я Цімуласт. Він кожної ночі летів до Землі і крав корів, щоб потім з'їсти. Господарі ферм стріляли в прибульця з рушниць, але це не завдавало йому ніякої шкоди.

Але одного разу Цімуласт прилетів до чергової ферми, а господарів і корів на неї не було. Куди вони могли подітися? Дідусь шукав по всій планеті і нарешті знайшов будівлю з якимось написом. Він спустився нижче і побачив корів. Вони розмовляли на незнайомої мові. Цімуласт цілих чотири роки (а для нього це були лише чотири хвилини) вивчав цю мову  і нарешті зміг прочитати: "Школа шпигунів для корів". Він ще ніколи не куштував корів-шпигунів, тому розгубився. Спочатку хотів підірвати цю дивну школу, але вона була заміцна. Тоді він поміркував та й вирішив перетворитися на корову і  потрапити у середину будівлі. Він побачив дивну картину: учениці вивчали побудову фіолетових  інопланетян! Вони за допомогою указки визначали на муляжі різні органи, частини тулуба, називали їх, щоб запам’ятати.

Розлючений Цімуласт, перетворившись на корову, дістав свій портативний корововсмоктувач і хотів зібрати всіх рогатих до купи. Але бик-викладач помітив прибульця, бо фіолетових корів, як відомо, не буває, і викликав поліцію. Правоохоронці прибули за декілька хвилин: злочинець був заарештований.

Земним тваринам, що виробляють смачне молоко, з тих пір більш нічого не загрожувало.

Іван Завгородній

 

Воробейное королевство

В воробейном королевстве
жил воробушек Ворбей,
рядом жёнушка Ворбея,
дочка – пани Ворбияна,
и сыночек Ворбеяк.
Были внуки Ворбинуки,
Правнуки Ворбавнуки.
Стая дружных воробьёв
Живёт множество веков.
Утром стая прилетает,
Всех по именам я знаю!
Иван Завгородний

Неслухняний Дракоша
 
Починався в нас обід
Мама наварила супу
Тато рибку наловив
а маленький наш Дракоша
їсти зовсім не хотів.
 
Всі сідали вже до столу,
а малий стрибав додолу,
ложку кинув до пенька
а виделку – до гнізда.
 
Від Дракоші крик та гам
Мама каже: "Що робити?!"
Тато розробляє план,
щоб дитина була сита.
 
Вот почався новий день
Наближався знов обід.
Мамо й тато кудись зникли
Тарілки стоять, як звикли.
 
Суне швидко на обід
дикобраз – він наш сусід.
Ще його знайомий кріт.
Обидва мають апетит.
 
Тут Дракоша і міркує:
- Все з'їдять разом зі мною!
Ризикую головою!
Він з гнізда дістав виделку
З'їв обід, помив тарілку.
Марія Нестеренко

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Ім’я

Електронна пошта *

Повідомлення *