Як написати терапевтичну казку? Літературний майстер-клас

 

27 листопада відбулося чергове засідання літературної студії «Контур» у форматі літературного майстер-класу. Разом із обдарованими підлітками ми вчилися писати терапевтичну казку. І дійсно, потенціал казок величезний: вони виховують і надихають, дають час для відпочинку і допомагають впоратися зі складними емоціями.

На майстер-класі учасники літературної студії «Контур» та гості студії, учні 8-10-х класів Херсонського Наукового ліцею Херсонської обласної ради, довідалися про історію казкотерапії від давнини до сучасності. Далі ми почули поради по створенню казок, які лікують, від відомих казкотерапевтів різних епох (В. Сухомлинського, Р. Ткач, С. Ройз, К. Єгорушкіної, А. Сапени та ін.) та познайомились із їхніми терапевтичиними книгами для читачів різного віку.

Далі керівник студії представила простий та ефективний алгоритм створення терапевтичних казок, наголосивши на тому, що хороша казка лікує добре продуманим сюжетом і закладеними у ній сенсами, простотою мови і змінами, які відбуваються із головним героєм.

Потім присутні разом створили зворушливу терапевтичну казку на актуальну тему - "Казку про Чарівні пори року". Сенс казки - дати надію читачу/слухачу на те, що зима (війна, інші складнощі) не вічна, вона рано чи пізно завершиться і обов’язково прийде весна, а з нею - і літо. І врешті-решт все буде добре.

Перед написанням свої версії сюжету казки представили три юні письменниці і за допомогою голосування ми визначили задум таєї історії, який сподобався більшості.

І в нас вийшла чудова "Казка про Пані Синичку і зиму", яку після літературної редактури ведуча студії письменниця Юлії Чернієнко і представляє вам, дорогі наші читачі.

Казка про Пані Синичку і зиму

Пані Синичка була маленькою, але дуже сміливою пташкою. Вона товаришувала з мешканцями лісу, і навіть з пані Сорокою, яка особисто розповідала пташці тутешні лісові новини.

Напередодні зими її життя стало важчим, бо на вулиці похолоднішало і ягідок та личинок поменшало. І їй важче було годувати своїх пташенят.

Одного холодного ранку, коли сніг уже покрив землю, Синичка вирушила на пошуки їжі. Їй надавало сміливості те, що її пташенята чекають удома.

Через годину пошуків вона вже втратила надію знайти щось їстівне. І от несподівано вона зустріла хлопчика, який із прогулянки повертався додому. Вона полетіла за хлопчиком, але лапаста гілка ялинки впустила на неї цілу жменю снігу. Коли Синичка оговталась, хлопчика не було.

Раптом вона почула слабкий писк. Підлетівши ближче, вона побачила маленьке мишенятко, яке замело снігом. Серце Синички стиснулося від жалю і вона схопила його за шкірку лапками та полетіла додому, де нагодувала останніми крихтами…

Прокинувшись, мишеня подякувало за порятунок та розповіло про великий дуб, на якому ще залишились жолуді. Пані Синичка зраділа цьому та одразу полетіла до дерева. Там вона назбирала жолудів, якими нагодувала пташенят і мишенятко. А коли сніг розтанув, вони удвох зробили запаси на цілу зиму.

Наприкінці майстер-класу юні літератори отримали домашнє завдання - створити власну терапевтичну історію про Чарівні пори року.