середу, 25 липня 2018 р.

Клубна зустріч з грузинським акцентом

Не дочекавшись гостей з Грузії (була дуже поважна причина, і вони не змогли завітати до нас), студійці провели клубну зустріч з читачами бібліотеки. Контурівці готувалися – твори за мотивами грузинської літературі опубліковані у попередньому пості – тому нам було про що поговорити. Пролунали вірші і проза у виконанні авторів:






Потім всі столики (формат зустрічі – імпровізоване кафе) писали лімерики. Це такі англо-ірландські небилиці, що обов`язково складаються з 5 рядків та мають бути гумористичними.

Особливо дотепним («на злобу дня») вийшов лімерик у Олега Волколупова:

Ждали мы из Грузии гостей.
Их встречали Украиной всей:
Пели песни и стихи читали,
В игры весело играли,
Хоть и не было из Грузии гостей.

А ось які небилиці написали діти:

***
Жила под Херсоном Коза,
Черной-пречерной была она.
Всех Коза бодала,
Многих обижала –
Была продана эта Коза
Аполлон Волколупов

***
Жил в Херсоне старенький дед.
Он купил лотерейный билет.
Много выиграл – к банку пошел,
А тут ливень – билет под дождем
Разорвался. Расстроился дед.
Эльвира Мельгунова


***
Мама котика нашла,
Мне в корзинке принесла.
Он на вид был очень мил,
Он царапаться любил.
И зачем царапушку мама нашла!
Элеонора Шелегон


Працівники бібліотеки, що були присутніми у залі, також активно підключилися до складання лімерика:

Жил художник Пиросмани,
Ни гроша не имевший в кармане.
Он в актрису влюбился до слёз
И дарил ей букеты из роз.
Где же деньги ты взял, Пиросмани?

Всі куштували смачну бринзу від родини Волколупових і фрукти, слухали розповідь про незвичайну саморобну книгу хлопця-грузина, що мешкає на Херсонщині, знайомилися з книгами грузинських авторів. Було дуже приємно отримати свої нагороди (дипломи фіналістів Всеукраїнського літературного конкурсу «ПероДактиль»)  





і подарунки від бібліотеки – книги сучасних українських авторів з автографами.

вівторок, 24 липня 2018 р.

Знову "Творчі канікули"

Минулого року  Всеукраїнський літературний конкурс «Творчі канікули» пройшов з успіхом  у 23 областях країни. Майже три тисячі юних авторів спробували свої сили, близько 300 робіт було визнано кращими та надіслано на розгляд Головного журі. Переможці конкурсу отримали чудові призи (нагадуємо, І місце член нашої студії В. Нетребич), а найкращі роботи надруковано у збірці (увійшли 2 твори В. Виходцевої, по одному Л. Шкворець, Є. Шелегон) 

Тож цьогоріч Національна бібліотека України для дітей знову додає до ваших канікул творчості і чекає талановитих, натхненних літературних шедеврів.

Витяг з положення про Всеукраїнський 
дитячий літературний конкурс «Творчі канікули»

1.2. Організаторами Конкурсу є: Національна секція Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY), Національна спілка письменників України, Українська асоціація працівників бібліотек для дітей, Фонд Миколи Томенка «Рідна країна»,  Національна бібліотека України для дітей.
1.5. Конкурс проводиться в електронному форматі.
1.8. За результатами проведення Конкурсу буде видано збірку творів-переможців.
3. Умови Конкурсу
3.1. У Конкурсі беруть участь діти з усіх областей України у 2-х вікових категоріях: читачі-учні (вихованці) 11-13 років;  читачі-учні (вихованці) 14-18 років.
3.2. Конкурс проводиться у 7 номінаціях:
o                    «Знайомтеся — це ми!»
o                    «Так, я люблю Україну»
o                    «Природа — джерело натхнення та краси»
o                    «І в кожному із нас уже живе філософ!»
o                    «Моя майбутня професія»
o                    «Безмежний світ моєї уяви»
o                    «Далі буде? Ні, «далі» — вже є!»
3.3. Конкурс проводиться з 1 червня по 30 вересня 2018 року у два тури:
перший – з 1 червня по 1 вересня на обласному рівні;
другий, підсумковий – з 1 вересня по 30 вересня в місті Києві.
3.4. Учасники Конкурсу кожної вікової категорії готують прозовий або поетичний твір, який за темою відповідає певній номінації.
Обласні оргкомітети до 1 вересня 2018 року надсилають на розгляд Головнго журі до 14 робіт від кожної області (по 1 роботі-переможцю у кожній номінації для кожної вікової категорії за наявності)
3.7. На Конкурс приймаються тільки індивідуальні роботи.
5.1. Для переможців Конкурсу встановлюється перше, друге і третє місця у кожній номінації (за наявності) для кожної вікової категорії
5.3. Переможці Конкурсу нагороджуються дипломами та подарунками.


ПРО ЩО ПИСАТИ? КОРОТКО ПРО НОМІНАЦІЇ
  1. «Знайомтеся — це ми!»
Що ми чекаємо від вас у цій номінації? А саме вас і чекаємо. Таких різних за характером, із різними уподобаннями, зі шкільними історіями, ми хочемо подивитися на вас — сучасних дітей — очима ваших ровесників. Можливо це допоможе дорослим краще зрозуміти ваші пріоритети, а, можливо, читаючи ваші твори, вони (ми) згадаємо і своє дитинство?
  1. «Так, я люблю Україну»
Ми вважаємо, що у цьому розділі будь-які рамки зайві. Так. Ми її любимо! І для кожного з нас є щось своє сильне та тендітне, те, що викликає радість та надію, і те, що є і залишиться драматичним, сумним у нашій любові до України. Вона у всіх на вустах. Але для нас — завжди у серці.
  1. «Природа — джерело натхнення та краси»
Тут відкриваємо безмежний простір для ліриків, яких надихає природа рідного краю (і не тільки рідного), для тих, хто вміє розрізняти тихенький голос листя у шелесті вітру. Малювати пейзажі без пензля та олівця… Отже, ви зрозуміли — природа і ще раз природа.
  1. «І в кожному із нас уже живе філософ!»
Може, правда, ще зовсім маленький і несміливий, але він так прагне розповісти про власне відчуття світу, про розуміння сенсу та мети життя, поділитися своїми думками вголос. Ласкаво просимо і чекаємо від вас твір (поезію), роздум (можна у віршах) про… А про все, що вас турбує, про все, що не дає вам зоряними ночами спати.
  1. «Моя майбутня професія»
Досить серйозно. Ви вже задумувалися про те, ким станете? Так щоб дійсно вибрати те, що потрібно саме вам. А може ви якраз у цей момент обираєте, що саме стане вашим основним заняттям у дорослому житті? Поділіться з нами, нам СПРАВДІ дуже цікаво!
  1. «Безмежний світ моєї уяви»
Тут ніби все зрозуміло? Це все — ваша уява! Казки, фентезі, вигадки. Ніяких меж. Ваша сміливість, ваші світи, ваші найпримхливіші мрії можуть здійснитися у ваших оповіданнях.
    1. «Далі буде» ? Ні, «далі» — вже є!» …
    Тут ми чекаємо на справжніх книгоманів, які так вживаються у літературні сюжети та книжкові пригоди своїх улюблених героїв, що перегортаючи останню сторінку книжки, зітхають — а як же так!! Хочу ще…!!! Хочу більше пригод, хочу знати, що сталося далі з моїми улюбленими героями! Фанфік? Так!
    Отже, улюблена книга, улюблені герої … і ваше продовження!!
           Шановні юні поети та прозаїки! Чекаємо на ваші роботи до 1 вересня.

    Готуємось до зустрічі з Грузією


    У Херсоні гостюють діти з Грузії. До зустрічі з ними готувалися і ті студійці, що були 24 липня у місті. Дівчата написали вірші за мотивами, Аполлон – невеличку цікаву прозу.

    Моя синева
    (по мотивам стихотворения Николоза Бараташвили)

    Синевою я, друзья,
    С детства вся окружена –
    Синий Днепр и моря –
    Летом в них вода нежна.

    Я слежу за рыбаками.
    Я любуюсь облаками.
    Я плыву – и синева
    в криках чаек мне слышна.

    В детский сад меня возил
    дядя Саша Синевил.
    Он на синей иномарке
    привозил всегда подарки.

    В годы школьные мои - 
    джинсы синие модны -
    я так сильно их любила,
    что до дырок заносила.

    Жизнь студента бьет ключом.
    Я на лекции - пешком.
    Синий стул и синий стол -
    Синей ручкой текст пошел.

    Стала я теперь поет -
    это в творчество билет.
    Чтоб сильнее вдохновиться
    я включаю Синий Свет.
    Эльвира Мельгунова

    Посвящение Грузии от имени И. Чавчавадзе и А. Церетели

    Не сломлен дух, горит душа желанием 
    Идти вперед и вопреки всему забыть 
    Предательство и лживость состраданья 
    И подлость, и бездушие властей.

    И верим мы. И мы отлично знаем,
    Что все пройдёт  - останется любовь.
    И душу нам Надежда согревает,
    Как лучик света... Вновь и вновь.
    Да, станет мир намного лучше.
    Добро не только в сказке победит.
    Согреет исстрадавшиеся души,
    Победный дух народ наш ощутит!
    Элеонора Шелегон


    БРЫНЗА

                                                      Вступление первое – про что рассказ

    Красавицу Говерлу и гордый Казбек разделяют поля, луга, степи. И везде пасутся стада коров овец и коз. Эти прекрасные животные кормят людей молоком. Люди делают из молока сулугуни, гуду, брынзу. Они всегда на столе - на любом празднике, на любой супре.

    Вступление второе - с загадкой.

    Я живу в деревне около Херсона. Моя семья делает брынзу из козьего молока.
     Я написал об этом рассказ, основанный на собственных наблюдениях.
      
    У нас есть козы:  Две белые, две чёрные, две коричневые. Три рогатые, три
    безрогие. Их зовут Рёва и Серёжка, Биг-Грэй и Малышка, Прыгошка и Козлишка.
    Сколько всего коз?

    Глава первая. Из чего делается брынза.

    Чтобы приготовить брынзу из козьего молока, надо иметь коз. Вот мы и купили двух хорошеньких козочек-сестричек. Одна была рогатой, а вторая безрогой. Пасём их месяц, два… Лето подходит к концу – молока нет. Мы выяснили: чтобы у козы было молоко, она должна привести козлят, а мы купили именно козлят! То есть надо ждать до весны. Терпеть так долго не хотелось, и мы купили дойную козу.

    Глава вторая. Многоко.

    Ну вот, коза с молоком у нас есть. Мы её внимательно осмотрели – крана для слива молока не было. Мы узнали, что козу надо доить. Поначалу мама козу не доила, а давила. Папа держал козу прижатой к забору, коза кричала, а я удивлялся.
                Потом мама научилась козу доить быстро и красиво. И даже придумала песенку, которую напевала козе в такт струйкам молока:
    Мууузыка молока Дой-дой, дой-дой,
    Мууузыка молока  Дай-дай, дай-дай.

    Вскоре мАлока стало много. И «Музыка молока» стала «Музыкой многока».

    Глава третья. Дырки

                Брынза – это как белый пористый шоколад. Только солёный. Главное в брынзе – это дырки. Они должны быть маленькие, но их должно быть много. То есть надо брать взбитое многоко. Взбивают многоко козы сами. Для этого они перед дойкой пробегают три километра по степи и два километра по асфальтной дороге. И молоко взбивается, и педикюр получается. Копыта становятся как туфельки.
    Ну вот, у нас есть взбитое козье многоко и, значит – дырки обеспечены. Осталось посолить, всё вместе слепить.  Приятного аппетита! 
    Апполон Волколупов

    Напишите Ваш отзыв или комментарий!

    Назва

    Електронна пошта *

    Повідомлення *