неділю, 30 жовтня 2016 р.

Рухаємось до "ПероДактилю"



Сьогодні контурівці писали віршовані та прозаїчні твори, щоб взяти участь у дитячому літературному конкурсі "ПероДактиль". Працювали плідно, але надрукувати твори не маємо можливості, бо у Положенні зазначено: до участі допускаються колькі ті твори, які раніше не розповсюджувалися будь-яким чином. Тому зміст написаного не розголошуємо. 

А ось тему "Нотні історії" так побачила Віка Виходцева:


Почти музыкальная история

В огороде росла себе тихо ФА-СОЛЬ.
Пролетала МИмо серая моль.
Не подумав, сырую фасоль
съела быстро голодная моль.
И когда прилетела ДОмой,
Заболела бедная моль.
СИльно маялась моль животом
И кЛЯлась себе только в одном:
РЕшено - много пищи кругом,
Но сырое не съем, ведь потом

пролежу я с больным животом.

понеділок, 24 жовтня 2016 р.

Нотні історії


    23 жовтня контурівці на черговому засіданні літстудії відчули себе не лише письменниками, але і музикантами.
    Спершу  пригадали порядок розташування нотного стану, потому розшифрували закодовані ноти у знайомих їм словах, а потому написали вірші та оповідання, неодмінно використовуючи приховані до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

Першою впоралася Ельвіра:

Нотная дружба
Скучно ДОма нам сидеть,
Надо РЕзво погалдеть.
С нами вышли МИла, Маша,
Ира, ФАтима, Наташа.
Нам светило СОЛ(ь)нце ярко,
ТопоЛЯ сплелись, как арка.
Наша дружба столь СИльна –
Победит всю грусть она!
Мельгунова Ельвіра

Валя створила чудовий новорічний віршик:
Подарунки як по нотах
Новий рік вже на порозі,
Дід Мороз давно в ДОрозі.
Подарунки я купила,
Та, на жаль, їх загубила…

Ось згадала – антреСОЛЬ!
В неї є важлива роль.
Спершу я дістала ЛЯльку –
Для сестрички на забавку.

А ФАту – як спогад мамі,
Ще й листівку в гарній рамі.
А бабусі – РЕшето,
Щоб спекла нам гарний торт!

Дідусеві буде з татом
ДоМІно, разом щоб грати.
Вдячна Валі вся СІм’я,
А найбільш радію я!
Нетребич Валентина

Новенький член студії, п’ятикласник Владислав спробував свої сили у прозі:
Вкусный обед
Нотная история
В красивом доме жил садовник. Посадил он возле реки репку.
Однажды его друг Миша принес большой красивый помидор и спросил:
- У тебя есть варёная фасоль?
Садовник ответил:
- У меня есть рассольник и соль.
Обрадовался Миша и говорит:
- Давай сядем на поляне и поедим.
Садовник смахнул со стола лягушку и поставил на него симпатичный букет сирени.
Долго длился вкусный обед, а разговоры были еще длиннее.
Цеханевич Владислав


Ось такі вийшли у нас гарні нотні історії!

понеділок, 17 жовтня 2016 р.

Куточок золотого настрою: контурівці на "Тишо-тишо-фесті"

У Херсоні вп'яте пройшов фестиваль їжі та розваг "Тишо-тишо". Організатори цього разу запросили до співпраці Херсонську обласну бібліотеку для дітей імені Дніпрової Чайки. Бібліотекарі разом з членами літературної студії "Контур" 16 жовтня організували "Куточок золотого настрою" з цікавими конкурсами експромтів та вільним мікрофоном для читання власних поезій. Студійці презентували херсонцям та гостям свої твори з нової збірки "Я дитина твоя, Україно!" Їх підтримували бібліо-Дракоша та херсонські поети Дмитро Смолко, Андрій Кличановській, Юлія Черненко, Надія Звягінцева (вона була ведучою). 





А ще писали поетичні експромти  




Перше місце журі віддало Марійці Юдіній, а друге – Ельвірі Мельгуновій. 





Переможцем конкурсу експромт-творів "Намалюй золотий настрій" стала Настя Кондратенко, але роботи Ельвіри Мельгунової, Викі Виходцевої, Марійки Юдіної та Елеонори Шелегон професійні художники також похвалили. 





Сергій Новачук – один з організаторів дводенного заходу – привітав переможців та вручив подарунки. Навіть природа вітала учасників дійства, бо якраз з опівдня визирнуло сонечко і зробило "Тишо-тишо-фест" дійсно теплим, як і було заявлено в афіші. 



А ось експромти зі словами "теплий Тишо", які написали учасники:

***
Ты шо, холодный ветер, дуешь?
Ты шо с теплом воюешь?
Ты шо, тепло, кончаешься?
Зима еще не начинается!
Маша Юдина

***
"Тышо" в тёплый денёк
Нас собрал на бережок.
Здесь тепло. мы отдыхаем –
Фестивать "Тышо" справляем.

Ну и что, что тут "Тышо"!
- Там вон – шо?
- Да там "нишо".
Но, конечно, это шутка –
здесь прекрасно и уютно.
Фестиваль "Тышо" мы любим,
ведь весёлые здесь люди!
Эльвира Мельгунова

***
В теплый солнечный денёчек
В гости мы пришли к "Тышо".
Здесь встречает нас Дракончик
И всё будет хорошо!
Элеонора Шелегон

***
Тишком-нишком мишенятко
пробралося у горнятко.
Похлебтало трішки чаю
і заснуло, мов у раю.
Снилось: дощ уже не йшов –
осінь трошки подобріла,
теплу суконьку наділа
і майнула на "Тишо".

Юлія Чернієнко, керівник студії.

вівторок, 11 жовтня 2016 р.

Запрошення на арт-фест

Нашу бібліотеку запрошено на "Тишо-Тишо-фест". Беремо участь у поетичних читаннях та конкурсі єкспромтів 16 жовтня з 12 до 14. Буде сцена і безліч розваг, а ще у конкурсах - призи. Майданчик біля "Фрегату" - вхід учасникам (а ми такі!) безкоштовний.





неділю, 9 жовтня 2016 р.

Односкадовики, або ж панторими

Сьогодні студійці опоновували таку форму літературної творчості, як односкладовики. Інша назва - панторими. Завдання непросте, але дівчатка впоралися.

Ёж и Уж
    Лес. Дом под пнём.  Жил в нём Ёж. С ним жил Уж. Был Ёж кругл, а Уж был длин. Съел он шар. Съел он тост. Был Уж мал, а стал толст -  в дом не влез. Вполз он в лес, а там тёк ключ. Уж жил там, где ключ, а Ёж жил днём под пнём. 
   Ночь. Ёж шёл. Стук! Бух! Бам! Где же шар? Уж стал вдруг мал – вполз в дом под пнём.
Маша Юдина

 

 

 

Где обед?
Брат март,
на старт!
Лист – в рост,
в лёт – дрозд.
Кот глядь – еда!
Прыг-скок сюда.

Тут кот на взлёт –
обед прям в рот.
Кот рад: "Мур-мур"
Но кто ж тут дул?
Вот сна уж нет -
и где ж тот обед?
Лада Шкворец

Good!

Ночь. Град звёзд.

Такт нот прост –

лишь звук рвёт.

Граб: лист - в дрожь.

 

Хруст. Снег. Грусть.

Боль рвёт плоть.

Роль всех слов –

из слёз взор.

 

Вот стиль чувств:

Стар? Брось трость!

Млад? Строй мост!

- Нам все врут?

- Нет, всё good!

Эльвира Мельгунова

 

 

Валя написала вдома і допрацювала підчас заняття ось такий гарний лірічний твір: 
Осіння спокуса

Осіннє листя опадає за вікном,
жовто-гаряче, і червоне, і зелене,
і покриває землю гарним полотном,
і добрий настрій вже навіює на мене.

В садку калина кетяги схилила
так низько: поряд вже земля.  
Мене прекрасна осінь спокусила -
як полум’я, горять мої чуття…

Валентина Нетребич 

Радужная встреча в День художника

   Изобразительное искусство - это часть национальной культуры, позволяющая по-новому взглянуть на привычные вещи, обогащающая внутренний мир человека. 
    Приятно задумать и создать что-то такое, что  станет источником эстетического наслаждения, не правда ли? Именно такие работы создали ребята из художественной студии Арт-Азарт, иллюстрируя пятый сборник студии "Контур". И нам было очень приятно пригласить их в библиотеку и подарить авторские экземпляры только что вышедшей книжки. Это была "Радужная встреча" – участники собирали радугу, проверяли свою внимательность и слушали новые стихи. 





     В празднике приняли участие Эльвира Мельгунова, Лада Шкворец, Валентина Нетребич и, конечно, Маша Юдина, которая является активным членом обеих студий.





Авторы-поэты передали свои произведения авторам-художникам, чтобы наше сотрудничество продолжалось!

Из

неділю, 2 жовтня 2016 р.

На творчих крилах Дніпрової Чайки

В очікуванні ювілею із дня народження Дніпрової Чайки, імям якої названа наша бібліотека, вихованці літературної студії написали твори за мотивами її доробку.
Ельвіра Мельгунова вправно впоралася із поетичним жанром, який неабияк дисциплінує кожного поета, - акровіршем.
Акровірш
Дує сильний вітер,
Нагина дерева.
І стоїть калина.
Повністю рожева.
Різнокольорове
Опадає листя.
Веселяться діти,
А повітря чисте.
Час летить невпинно,
А роки – рікою.
Ймення ювілярки
Кажемо з любов’ю,
А вона – казкарка.
Ельвіра Мельгунова

 Ладу Шкворець, як і саму письменницю, привабив образ чайки.
Легенда про чайку
Давним-давно у одного князя народилася донька. І вирішив він сповістити про це всю Київську Русь. Вислав він послів, спорудив кораблі, але до всього народу звістка так і не дійшла.
Засумував князь. Та раптом до палацу зайшов відун.
- Я тобі допоможу, князю, - сказав він.
Дідусь наказав, аби йому принесли чорне вугілля, біле полотно, тонке пір’я та пломенисті пелюстки маку.
Він склав предмети до мішку, зав’язав його та прошепотів якісь потаємні слова.
- Відкривай, князю, - сказав дід.
Князь відкрив мішечок – і з нього випурхнула пташка.
Вона і донесла звістку до людей. Народ зрадів радісній новині.
А птицю на честь князевої доньки прозвали чайкою.
Лада Шкворець

А дві Вікторії продовжили тематику морської легенди (пригадаємо оповідання "Морське серце") Дніпрової Чайки.

Легенда про море та його мешканців
У сиву давнину стояло прекрасне місто. Люди у ньому були щасливі.
Та одного разу сталося лихо.
Наринула на місто жорстока морська хвиля і потопила його. Місто опинилося під водою на самому дні. Його мешканці перетворилися на морських істот – риб, кальмарів, вугрів та восьминогів, а всі будинки розвалилися на маленькі шматочки, які стали мушлями та коралами. Прекрасні сади міста – дерева, кущі, трави – змінилися, і відтепер вони ростуть водоростями, намагаючись дістатися до яскравого сонця.
А коли підводні мешканці бачать денця кораблів, вони із сумом згадують про рідне місто, про свій колишній дім.
 Вікторія Громакова

Як з’явився підводний світ
Стояло дві гори, в них були печери. В одній жив сильний хлопець-велетень, а в другій – дуже гарна дівчина-велетень. Вони палко кохали одне одного, хоч ніколи близько не зустрічалися, бо їх роз’єднувала велика розщелина.
Велетень-хлопець пообіцяв коханій, що здолає перешкоду їхньому щастю. Одного дня він став кидати у розколину вирвані із корінням дерева, кущі та каміння, щиро вірячи, що таким чином він наповнить до країв розщелину. Кілька днів він трудився, але так і не побачив дно прірви. Він засмутився і кинув цю ідею.
Він сидів, звісивши ноги у прірву. Раптом на нього впала велика тінь. Велет підняв голову і побачив чималу грозову хмару. Радо всміхнувшись, він підскочив і, простягнувши долоні, вчепився у край хмари та притягнув її до себе.
Масивними ручищами хлопець витиснув з неї усю воду прямісінько у провалля. А грім та блискавка, вдаривши у воду, зробили комашок, що сиділи на листячку дерев та кущів, рибами, а вирвані велетнем рослини перетворилися на корали та водорості.
Парубок сів на оболонку хмари, як на човен, і поплив до коханої. Побачивши його, вона заплакала від щастя. Одна сльозина потрапила у воду і вона солоною.
 Вікторія Виходцева

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *