неділя, 31 січня 2016 р.

Концертний день

Сьогодні контурівці брали участь у концертній програмі ""Маленький артист". З успіхом виступили Лада Шкворець, Ельвіра Мельгунова, Валентина Нетребич, Анфіса Грудковська, Світозар Швець, Славяна Буюклу. На жаль, фото э далеко не всі - у кадр потрапили Анфіса та Світозар:





  А Валя встигла ще написати твір на скайп-зустріч з письменницями з Дніпропетровська – він відбудеться вже в наступну неділю, 7 лютого.


 Юна Весна

за мотивами "Легенди про юну Весну" Наталії Дев'ятко  

                       Повертаючи світу весну…
                                              Наталія Дев'ятко
Ніжна, ласкава, юна Весна -
Вмить всі сніги розтопила вона.
Сльозами, мов жалем, струмки потекли,
і в море тихенько впадали вони.
Промінням яскравим осяяла вмить -
лід у серцях їй вдалось розтопить.
Радо вітаємо, світла Весна!
Надію й любов Ви принесли в серця.
    Валентина Нетребич 

пʼятниця, 29 січня 2016 р.

Запрошення до участі

Дорогі студійці та батьки! 

У неділю, 31 січня, нас запрошено взяти участь у програмі "Маленький артист". Кожен з вас може прочитати свої вірші, заспівати, 
прийняти участь у майстер-класах. Це буде наше засідання "по за бібліотекою".
Початок об 11 годині.
Детальніша інформація в Контакті за посиланням   
- https://vk.com/malenkij_artist 

неділя, 24 січня 2016 р.

За мотивами творів Еліни Заржицької

     Члени клубу "Контур" продовжили активну підготовку до скайп-спілкування із письменницями з Дніпропетровська Наталією Дев'ятко та Еліною Заржицькою. Варто зауважити, що літераторки минулого року люб'язно надіслали до бібліотеки свої книги та диски із супровідними матеріалами, тож наші юні таланти розпочали знайомство з доробком письменниць саме із прочитання їх книжок та перегляду їх екранізацій, а саме - мультфільмів.
Цікаві історії спонукали їх створили власні оповідання за мотивами творів зазначениих авторок.
             Їх ми сьогодні і публікуємо.

За мотивами книги Е. Заржицької 
«Як черепаха Наталка до школи збиралася» 

Нові друзі
Черепаха Наталка йшла зі школи. Її увагу привернув великий постер на Дереві оголошень. У ньому йшлося про набір дітей до музичної школи. І вона вирішила випробувати долю.
Прийшовши на заняття, в коридорі вона почула, як грає скрипка. Ця мелодія їй дуже сподобалася. Вона увійшла до класу, з якого линули ті чудові звуки, та побачила незнайомку. Це була сороконіжка.
- Привіт, я – Наталка. А як тебе звуть? – спитала вона дівчинку.
- Моє ім'я – Ніна, - радо сказала вона.
Вони сподобалися одна одній.
- Як чудово ти граєш! – вигукнула Наталка. - Ти давно навчаєшся?
- Звісно, я вже у четвертому класі. А ти тут новенька? – спитала Ніна.
- Так. Мені дуже сподобалася твоя гра. І я вирішила вчитися грати на скрипці разом з тобою.
У них з Ніною було спільне хобі, тому дівчата швидко потоваришували. 
Так розпочалася дружба Наталки і Ніни.
Бережна Софія

Як Черепаха Наталка від біди врятувала
"Як сьогодні гарно! Так хочеться помалювати. Піду я додому, візьму мольберт і фарби та напишу пейзаж", - міркувала Наталка.
Раптом вона почула плач, стогін і тихий крик. Розсунувши очерет, Наталка побачила рибку Римму, яка лежала на березі і просила про допомогу.
- Що сталося, Риммо? – спитала черепашка.
- Я бавилася і випадково вискочила на берег, - відповіла рибка.
- Я зараз допоможу тобі!
Наталка взяла рибку й обережно кинула в річку.
Та вдячно сплеснула хвостом та поплила у своїх справах.
Мельгунова Ельвіра

За мотивами повісті-казки Е. Заржицької 
"Пригоди Рожевого Динозаврика та його друзів"

Заплутана історія в доісторичний час
Заплутана історія розпочинається з провидиці сороки Соні, якій наснилося, що народжений у грозову ніч динозавр стане майбутнім королем. Аби цьому запобігти, птаха прийняла дуже хитре рішення…

…Однієї дуже темної ночі була дивна гроза. Кожну хвилину небо пронизували сполохи блискавок. Усі динозаври сиділи по домівках, лише мегозавриха Міла не спала, бо стерегла малят, які щойно вилупилися. Усі синочки були однакові, крім одного. Найменший динозаври мав бузковий колір і зовсім не був схожий на чотирьох братів. Мегозавр-мама дуже боялася такої дивної грози, тому пильнувала, вдивляючись у вікно. Заснула вона пізно.
На ранок вона вийшла надвір і побачила, як знайомі динозаври бігають по лісу. Одні кричали "Рятуйте!", а інші запитували: "Що сталося?"
Міла зупинила налякану сусідку – риоязавриху Риту.
- Що тут відбувається? – запитала вона.
- Ми шукаємо маленького динозаврика, який народився у цю дивну ніч, - відповіла Рита.
- І хто цю кашу заварив? – знову запитала Міла.
- Сорока Соня, провидиця. Вона побачила майбутнє: народжене вчора немовля через десять років стане найбільшим динозавром і, до того ж, буде нашим королем. Але, оскільки він не син правителя, то прийде до влади незаконно. А щоб цього не сталося, ми повинні його позбутися.
Мегозавриху вразило почуте, адже, судячи з пророцтва, один з її синів стане королем динозаврів. Раптом у Міли з'явилася ідея сховати дитинчат до дорослішання, а вже потім її синок сам досягне свого.
Та любляча матуся навіть і не підозрювала, що ж буде, коли всі дізнаються про те, що вона сховала майбутнього короля.
Минали роки. Маленький Діно зріс і подорослішав. Йому виповнилося п'ять років. Він і надалі вирізнявся від оточуючих. Мегозавриха турбувалася про те, щоб ніхто не дізнався про таємницю, тому не випускала дитинчат із дому. Але шибеникам весь час кортіло вийти на двір. Однієї ночі, коли мати спала, це їм майже вдалося. Саме тому Міла вирішила переїхати разом із синами з лісу назавжди.
Вона запакувала речі і вирішила тікати вночі.
Але сталася несподіванка: хтось наполегливо стукав по одвірку. Міла зачинила діточок у своїй кімнаті і прочинила двері.
На порозі стояла незнайомка.
- Я – Мілана, - представилася вона. – Можна зайти?
- Заходьте – вип'ємо чаю з печивом. Але недовго, бо ми вже збираємося спати.
За чаюванням гостя розповіла свою історію. Виявилося, що п’ять років тому у неї вкрали єдине яйце, з якого незабаром мав з'явитися нащадок. І тепер вона шукає свою дитину.
Раптом розчинилися двері спальні і на підлогу вивалився гурт юних динозаврів. Один із них був бузкового кольору.
Мілана широко розкрила очі і тремтячим голосом запитала:
- Хлопчику, скільки тобі років?
- П’ять, - весело відізвався він.
- Ти – мій син, - несподівано мовила вона.
- Ні, це моя дитина! – вигукнула Міла, обіймаючи Діно. – З чого ви таке вигадали?
- Розумієте, усі хлопчику в нашому роді, бо він королівський, до п’яти років мають шкіру бузкового кольору. І вже потім він починає темніти, тож згодом дорослий динозавр стає зеленого кольору із блакитною та червоною смугами по боках.
- З королівського роду? – перепитала Міла, пригадавши сороччине пророцтво. – Здається, я знаю, хто нам розповість усе до деталей!
Міла з Міланою вирушили до віщунки Соні… 
Упізнавши королеву Мілану, сорока так перелякалася, що все миттю розказала. Виявилося, що п’ять років тому вона вкрала і підкинула королівське яйце Мілі, тому мегозавриха ростила принца як свого сина.
- А де ж моя дитина? – з розпачем вигукнула вона.
- Я забрала твого хлопчика і ростила його як свого.
- Віддавай його! – наполягла Міла.
- Добрр-е, добррре, - заторохтіла злякано сорока. 
Вона провела їх по коридору і відчинила двері до таємної кімнати. Там на стільчику сидів хлопчик і читав книгу.
- Синочку! – зраділа Міла і кинулася його обіймати.

Після щасливої розв'язки минув рік. Всі, а особливо батько-король, вітали повернення принца. Діно оселився в палаці. Він подорослішав, і його шкіра почала темніти. Хоч він і полюбив Мілану, але часто сумував за Мілою та братиками, з якими виріс. Тому Мілана дозволила Мілі зустрічатися із сином і забирати його на вихідні до себе. Хлопці бавилися в ігри. Не одразу, але вони звикли до нового сором’язливого братика, якого справжня мати назвала Грицьком.
А сороку Соню геть викинули із королівства назавжди.
Нетребич Валентина

неділя, 17 січня 2016 р.

На разные темы

День выдался непогожий. Тем не менее у нас талантливая новенькая – шестилетняя Лиза Сомикова. Вот ее первые два произведения:

Небылица

В конуре сидит свинья,   
Бегемоты пролетают.
Это в книжке  вижу я,
Но такого ж не бывает!
Это всё кому-то снится
и зовется небылица!

Веселая задачка

На спине у Крокодила
было три кусочка мыла.
Кто-то в небе пролетал
и один кусок украл.
Вот ныряет Крокодил  -
и ещё кусок уплыл!
Сколько  же осталось мыла
на спине у Крокодила?
Лиза Сомикова, 6 лет

Славяна Швец лепила утром снеговика. Неудивительно, что и рассказ она написала тоже про снеговиков:

Снеговики на пикнике

Шел Снеговик по дорожке и увидел красивую снежную полянку. Взял он коврик и позвал других снеговиков. Для этого он свистнул в специальный свисток.
Постелили снеговики коврик и открыли свои рюкзаки. Достали оттуда морковки и начали есть. А потом закрыли рюкзаки и пошли домой.
 А живут они в снежных домах – некоторые в Антарктиде, а другие – волшебной стране Бел-Ландии.
Славяна Швец, 6 лет

А еще раньше Яся написала песенку:

Про грибы

Мы съедобные грибы,
Любят нас ежата.
Мы съедобные грибы,
Любят нас бельчата
Мы съедобные грибы,
Любят нас и дети.
Мы съедобные грибы,
Любят нас и йети
Всем, кто кушает грибы
Дайте по конфете.
Яся Швец

Виктория Выходцева закончила работу над двумя произведениями, начатыми раньше, а потом написала юмористическое стихотворение про Мороз:

Ластівка і Україна

Ластівка літала.
На поля, діброви
сумно поглядала:
вже пора в дорогу,
та серце не пускає
з рідного порогу.
Подруги вже кличуть:
- Ластівко, лети!
бо прийдуть морози
і загинеш ти!
- Тут я народилась,
в чарівному краї,
не хочу летіти
в незнайомі далі.
Далі ті не рідні,
хоч і крайовидні.
Люблю я Україну –
неньку мою милу.
Може, вам й байдуже –
так мені-то ні!

Раптом Україна
Їй говорить: 
- Леті! 
Мила моя доню,
пташечко моя,
весною повертайся –
чекати буду я!

Ластівка слухняна
Полетіла в ті
теплі та красиві,
але  чужі краї.
А вісною радісно
повернулись нині,
щоб гніздечко звіти
в рідній Батьківщині
Пташеняток вивела,
пісеньку співала
та й добра і щастя
всім нам побажала!
  
Мій Херсон

Херсон – це місто мрій,
перлина України
Край багатий, чарівний.
Пісні солов’їні
лунають по долинах.
Сонце грає на Дніпрі,
Люди – вправнії  майстри.

Хлопці в вишиваночках
танцюють і співають
Дівчатка всі на ґаночках
вінки собі сплітають.

Пташки в садах співають -
про те, що хочуть миру,
свободи і весни
всі люди в Україні –
великі і малі.

Курьёз, в который попал Мороз

У Мороза был склероз –
и он злил Зиму до слёз.
И даже от угроз
не проходил его склероз.

Говорит Зима Морозу:
- Снегу больше бы принёс!
Но забыл опять Мороз,
пока кушал абрикос.

- Чтоб решить навек вопрос
Применю-ка я гипноз!-
заявила вслух Зима.

Испугался тут склероз
и забрался в пылесос.
Вскоре впал в анабиоз…

Тут приносит снег Мороз,
а на улице Весна!
Рассердилась и она:
- Вызываю паровоз –
поезжай домой, Мороз!

Вот такой смешной курьёз!
Виктория Выходцева, 11 лет

вівторок, 12 січня 2016 р.

Авторські колядки та співанки від дівчаток з "Контуру"

Колядка
Коляд-коляд-колядниця,
Полюбляю паляницю.
Але треба заробляти,
Щоб солодке купувати.
Отже, дайте рубчик, два –
І тоді придбаю я
Паляницю та кутю,
До бабусі в дім прийду.
Шкворець Лада

Колядка 
Із Різдвом я вас вітаю,
Щастя-радості бажаю -
Хай здоров’я в дім іде.
Зірка перша як зійде,
То за стіл ви всі сідайте,
Швидко гостю пригощайте –
Щиро я колядувала,
Щастя дім в ваш закликала.
Виходцева Вікторія

Колядка
Вийди-вийди, літечко,
На бабине подвір’ячко.
Зірочка блискуча
Сповіщає внучці:
Перший прийшов празник –
То Різдво Христово,
Другий за ним празник –
Святого Василя.
Третій буде празник –
Святе Водохреща.
Тож давайте святкувати,
Щастя й радості бажати.
Грудковська Анфіса


Рушничок
Рушничок мій, рушничок!
На тобі малюночок:
Ведмедики, лисички
Смакують полунички,
Білесенькі зайчатка
Шукають жабенятка.
Рушничок мій, рушничок!
На тобі малюночок
Мама вишивала,
Всю любов вкладала,
На ручки не зважала
І подумки бажала:
«Багато радості, добра,
Любові від людей, тепла,
На життя без болю,
На щасливу долю».
Юдіна Маша

неділя, 10 січня 2016 р.

Art-зустріч, або Контур + Азарт

Сьогодні день видався не лише цікавим, але і продуктивним.

На гостину до «контурівців» завітали вихованці студії творчості «Art-Азарт». Саме вони стали співавторами студійної книжки «Мальовнича моя сторона», створивши симпатичні талановиті малюнки на віршований та прозовий доробок юних херсонських літераторів.


Наші гості пишалися з того, що не лише спробували себе в цікавій професії художника-ілюстратора, але і нарешті заслужено отримали перші «гонорари» – авторські екземпляри згаданої книжки.
Щоб налаштуватися на новий творчий рік, талановиті поети та художники виконали серію завдань на розвиток креативного мислення, уваги та уяви.
Зокрема, відбувся аукціон творчості: бібліотечні поети читали власні новенькі вірші, а гості-художники обирали ту чи іншу поезію за власним смаком, аби принагідно її проілюструвати.
Маша Юдіна читає вірші за себе та сестричку
Лада Шковрець готується до виступу
Віка Виходцева ділится з присутніми "Апельсиновою дружбою"
Анфіса Грудковська обговорює з ілюстраторкою свій вірш
Варто відзначити, що творче засідання обох студій відбулося за дружнім чаюванням, під час якого діти та дорослі обмінялися творчими планами на 2016 рік.

Для гостей заняття закінчилося пізнавальною екскурсією по бібліотеці, танцями з Х-боксом.
А для «контурівців» – написанням авторських колядок та щедрівок.
Бажаємо юним поетам та художникам творчих звершень та нових досягнень у році, який щойно прийшов, але вже покликав юні душі до радості творення.
Успіхів вам!

вівторок, 5 січня 2016 р.

Первые ласточки Нового года

С наступившим Новым годом! 

Первое занятие будет 10 января пришедшего 2016 года, но вдохновение пришло раньше.  Яся Буюклу и Светозар Швец решили прислать новые произведения по электронной почте. Так что этот год начинается с их стихов:

ПРО МЕСЯЦ
Месяц –
он сейчас
за окном у нас.

ЛЕТО
Жарко летом.
И поэтому
Мы идем сейчас
На пляж
Веселиться и купаться
Мы всегда пойдем на пляж.

КОШКА И КОТЕНОК
Котенок с мамой лежит,
Мурлычет, играется мышкой. 
А мама ему говорит:
- Вставай побыстрей,
И мы поскорей
Пойдем на рыбалку –
                    за рыбкой!Яся Буюклу


ВРЕМЕНА ГОДА

Мерзнут люди и дома - 
На дворе стоит Зима.

Травка на земле видна -
К нам во двор пришла Весна

Мы идем на пляж купаться, 
Вместе Летом баловаться.

Листья, фрукты на подносе
Принесла хозяйка Осень.

К нам Зима опять идет
И приводит Новый Год.

Мы повеселились с вами,
А теперь учитесь сами.

Светозар Швец

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *