неділя, 15 лютого 2015 р.

Знову за мотивами Ліни Костенко

Знов лунали чудові вірші Ліни Костенко, знов писали за мотивами. Старші члени студії познайомилися з "твердими" формами віршів "рондо" и "рондель".

Осіння картинка

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан
                                           Л.Костенко
Білий птах поклонився озерам, річкам -
з весни і до осені плавав він там.
Влітку своїх пташенят годував,
а потім триматися в небі навчав.

Тепер він до Африки знов відлітає,
туди пташенят своїх забирає.
Над рідним гніздечком кружляє в останнє -
Пір’ячко біле  блищить  на світанні.
Лада Шворець

Гострі зорі

Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки
                    Л.Костенко

Діткам тато вірш читав
про осінні зорі.
Раптом син його спитав:
- А чому вони колючі?
може вони злюки?

Тато думав, він старався,
ну а потім він злякався,
що в нього немає слів.
Пояснити він хотів,
але діти вже самі
пояснили, як змогли.

Син сказав: "Мають зорі ті ножі!"
А донька сказала: "Ні!
Є в них жала гострі-гострі.
Коли злий приходить в гості,
Зорі захищаються.
З добрими ж вони
                      лише граються!"
Маша Юдіна


Балада

Там, за віками, за гірким туманом
                              Л.Костенко
Там, за віками, за гірким туманом,
де сонце сідає у море,
кохання чекала дівчина марно:
немає такої любові,

щоб Він обійняв її ніжно,
пригрів біля серця сумну.
Немає на світі людині,
хто б прийняв її таїну.

Життя проминало літами,
багато води утекло,
а вона все сидить на камінні,
терпляче чекає його.

Час проминає без руху,
посивіла її голова,
вона вже дуже стара -
нареченого все ще нема.

Повернула вона до хатини,
тихо йде, не кричить, не шумить,
тільки погляд осатаній свій кине
на широкі віти верби.

Тихо хвилі Дніпра загойдались,
обняла її ніжно земля…
Вже багато століть промайнуло –
нареченого все ще нема.
Даша Юдіна

Рондо

Очима ти сказав мені: "Люблю"
                           Л.Костенко

Очима ти сказав мені: "Люблю"
А сам вже йшов до кораблю.
Життя – як море, люди – як птахи
На палуби матросі як мурахи.
Ти – капітан, корабль твій – невдаха:
У морі він повзе мов черепаха.
Мій кожен день молитвами бринить.
"Люблю,"  - я згадую і в сні  -
Очима ти сказав мені.

Мене розбудять чайки, хоч ще ніч –
вони - живі, ось тут, то ж й ти – живий.
Чекаю я на тебе у порту…
Півроку геть – ти сходиш с кораблю.
Блищить причал. "Ні, ми не в самоті" -  
очима ти сказав мені.
Юлія Камінська


Пробачення

- Кохана моя! - говорив так мило він, -
Ніколи більш не кину тебе у відкрите море.
Там хвилі  - чуєш їх нескінченний плин?...
З тобою ми будемо разом вже зовсім скоро.

Ніхто не зупинить мою жагу до тебе.
Навіть море любов у нас не відніме;
Ми будемо йти та часто дивитись у небо
І буде між нами одне лише щастя нестримне.

Сусанна Абольяніна

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *