середа, 30 березня 2016 р.

За мотивами Дари Корній

     27 березня відбулося чергове засідання клубу "Контур". Юні поети та прозаїки дізналися про книгу Дари Корній "Петрусь-химородник" та створили власні твори за її мотивами.
      
Варто зазначити, що свої вірші та оповідання наші таланти 7 квітня прочитають в якості подарунка до приїзду самої Дари Корній.

Легенда про квітку папороті
Колись дуже давно народилася біля лісу у хатинці дівчинка. У неї були карі очі, а волосся вогняного кольору. Вона була особливою і її звали Катею. Дівчинка мала здатність говорити з лісовими духами. У тринадцять років Катя вільно володіла мистецтвом преображення рослин.
У п’ятнадцять років її відправили до лісу за грибами та шишками, та вона заблукала. Але Катя змогла знайти спільну мову зі звірями. Дівчина прожила в лісі до старості, а на місці, де вона померла, виросла квітка папороті. Вона була прекрасна як зоряне небо і пелюстки його були як пекуче сонце.
З тих квітка папороті розквітла раз на рік у день смерті Катерини.
Шкворець Лада

        Папоротник
Дуже важко всім знайти
Квітку папороті в лісі
І дістатись до мети,
І дізнатись таємниці,

Де цвіте і де росте,
Хто ж її оберігає?
Сяйво квітки золоте? –
Тільки Папоротник знає.

Папоротник – добри й дух,
Добрим він допомагає,
Освітляє все навкруг,
Папороть від злих ховає!
Нетребич Валентина

         Велична квітка
В полі ходить птах величний,
Несміливий, блискавичний,
Охороняє скарб великий –
Квітку папороті цю.
Її віддасть він молодцю,
Який відважиться пройти
Крізь всі страшні-страшні ліси.
Ходять там примари злі,
В болотах – водяники.
А ще живе там лісовик –
Пропускати він не звик.
Хто перешкоди подолає,
Візьме цю квітку дорогу,
Той щастя-радості зазнає,
Не дасться горю, ворогу.
Виходцева Вікторія

         Вовкулака
Понурий вигляд, великі брови,
Очі червоним вогнем горять – 
Це вовкулака в людській подобі, 
Людина-перевертень, – говорять. 
І має він надприродну здатність 
Втілитись у вовка в темну ніч.
Ліси та бір – така його власність, 
Спрага – з темрявою віч-на-віч. 
Бувають вроджені, обернені, 
Відьомськими вражені чарами, 
Серця їх жорстокі, злості сповнені, 
Обвиті темнющими хмарами. 
Вони змушені бігти до лісу, 
Тулитись до зграї лютих вовків, 
Служать давно вони злу і бісу, 
Найжорстокіші з усіх хижаків. 
Шелегон Елеонора

Доньки Мари
Вийде злюща Лякливиця,
А за нею – Вогневиця.
Всіх до смерті полякають
Ще й здоров’я забирають.
І потворні, і страшнючі
Ці старезні духи злючі.
Кузюк Світлана

               Віла
З золотим волоссям дух
Освітляє все навкруг.
Рідко зустрічається,
Все він вихваляється:
«У печері оселилась,
Людям ще не підкорилась,
Із води я народилась,
В квітці лілії з’явилась.
Віл багато є на світі,
Любимо купатись в цвіті,
Хмарах, озерцях, горах
І в усяких джерелах.
Хоч живинками нас звуть,
Прості люди не знайдуть!»
Коваленко Вероніка

 Присутні на заході гості студії також долучилися до літератуної праці. І в них вийшли досить добрі експромти.

            Мара
Могутня і грізна богиня Мара
Живе за рікою Смородина.
До неї веде калиновий міст,
Який стереже триголовий змій.
Пономаренко Віра

           Домовичок
У моїй кімнаті жив Домовичок,
Він був вчений мужичок,
Його життя було як гра,
Скрізь з ним гралась дітвора.
Безліч в нього є братів:
Один зветься Лісовик,
Живе собі у лісі він,
Дуже любить листя дзвін.
Скарбник – монету береже,
Пічник – вогонь оберігає,
Покутній святість поважає.
Пилипенко Данило

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *