неділя, 27 вересня 2015 р.

Дуже різні настрої


 Остання зустріч у вересні (це 27) була різноманітною: дехто готував більш серйозні твори до конкурсу, що його оголосив Союз обдарованої молоді України, а дехто все ще не зміг розлучитися з літом. Вітаємо у нашім колі нових авторів – це Вікторія Виходцева та Маргарита Кушнаренко.

Рідна душа

Тривоги днів ночами в хату йдуть
і проганяють сни мої крилаті…
                                         А.Бахута

Тривоги днів ночами в хату йдуть
і проганяють сни твої крилаті.
Коли лишився найріднішої душі -
хто в змозі  мирно спочивати?

Розповісти нікому і не зможеш,
про що ти думаєш і чим живеш,
чому ти плачеш, дивлячись на фото
(кого ж цікавить біль та сум без меж?)

І боляче, і страшно, і тривожно –
але крізь все ти посміхаєшся удень.
Не хочеш ти, щоб хтось помітив сльози,
не хочеш, щоб питав тебе про це.

Вогонь його душі залишився з тобою –
ти відчуваєш тут його присутність.
Він близько – джерело твого натхнення,
крізь дощ вдивляється у вікна мутні.

 І тільки мама зможе зрозуміти –
чому не спиш і дивишся на фото.
Бо мати біль твій відчуває наче власний,
Сум прожене її любов й турбота.

Тривоги днів тихесенько підуть
повернуться і сни твої крилаті.
Коли є поряд рідная душа,
що надає можливість мирно спати.
Шелегон Елеонора

Банановая прогулка

Этим летом я каталась на "Банане".
Было весело и мне, и моей маме.
Но проехали  мы дальше, чем обычно –
оказались в мире непривычном.

Мы увидели такие же бананы –
А на них смешные обезьяны
Грациозно в небе пролетали,
Песни про кокосы распевали.

Пальмы были все из шоколада
А река со вкусом лимонада.
Радуга была из сладкой ваты
Мир вокруг был очень-очень сладкий.

Оставаться в нем мы побоялись,
Быстро на "Банане" возвращались.
Вдруг бы там мы слиплись с миром этим –
отлепить не смог никто б на свете!
Лада Шкворец

Как наступает горячее лето

Лето шло к нам пешком и очень устало. Решило оно пойти на вокзал и сесть в поезд. Придумано – сделано. Едет Лето в поезде и предлагают ему чай. А Лето чай не любит – ему нравится сок из свежих фруктов и ягод. К  тому же качает поезд. Не понравилось Лету такая поездка.
Вышло Лето на станции и пересело на мотоцикл. Тут ему говорят:
- Надевайте шлем. Для безопасности дорожного движения.
Не понравилось это Лету – невозможно любоваться природой.
Потом оно решило сесть в автобус. Но в салоне пахло бензином и душно.  Пошло Лето в аэропорт и купило билет на самолет. Только поднялись в воздух, как у Лета закружилась голова. Хорошо, что парашют из одуванчиков у Лета всегда с собой. Спрыгнуло оно и прямо на велосипед.
Едет Лето на велосипеде, ловит солнечные лучики. Разогрелось так, что велосипед стал горячим. Пришлось слезать и дальше идти пешком. Вот так и наступает горячее Лето. А вот его песенка:

Я лето цветное,
люблю я алоэ,
Тепло рассыпаю,
Цветы поливаю.
Я мрачным
совсем не бываю -
С улыбкой вхожу
и всех веселю.
Виктория Выходцева

Почему улетают паутинки

монорим

Вот обычная картина:
Танцевала балерина.
Очень пышная перина.
Заиграло пианино.
Деревянный Буратино.
На цветке нить паутины.

Поломалась вдруг картина:
Деревянная перина,
а танцует пианино.
Очень пышный Буратино
сплел цветок из балерины.
Испугалась паутина -
Улетела.

Монорим про самолет

Пролетает самолет.
В самолете народ,
который громко орет:
- Вот так "сторож" этот Крот -
весь испортил огород!

Монорим про голоса

Приближалась гроза
Раздались  голоса:
- Ме-е-е – кричит Коза,
- Ж-ж-ж – жужжит Оса.
Только рыба молчит
и таращит глаза.
Маргарита Кушнаренко

Продолжение фентезийного рассказа  Эльвиры Мельгуновой

Сколько прошло времени – девочки не знали. Они беззаботно веселились и даже не замечали, что вечер всё не наступает.

-Валь, как классно! Это бесконечное лето! Мы так этого  хотели!
-Да, хотели! Мы гуляем целый день, а вечер не наступает… - Валя задумалась - Странно как-то…                
Тут подружки заметили удивительно красивую бабочку-радугу. Она словно звала их за собой. Девочки побежали за ней и попали в дивный сад. Здесь все благоухало,  цветы были повсюду. А на деревьях - удивительные фрукты. Вроде знакомые, а вроде и нет. Яблоки и груши были почти прозрачные – так что можно было посчитать семечки внутри.  А перед одним деревом они просто замерли. На одной ветке росла клубника, на другой – небольшие дыньки, а третья манила малиной и смородиной. 
- Смотри! – воскликнула восторженно Таня,- Это какое-то волшебство!
- Странно это… Давай не будем это есть…
Но Таня уже набила рот клубникой и тянулась за смородиной.
- Вкуснотища… - приговаривала она.

И вскоре проголодавшиеся девочки наелись чудо-фруктов до отвала!

- А вечер-то все не наступает… - проговорила Валя почти испуганно.
- Ага! И что же делать? Наши родители наверняка волнуются, куда мы пропали…
- Что же делать?
Подружки загрустили, прилегли на траву под деревом и вскоре уснули.
(продолжение следует)

Безстрашна дівчина

продовження твору Дніпрової Чайки "Дівчина Чайка"

… Козаків врятувавши, дівчинонька тая
помітила - батька її
злющая хвиля зірвала зі скелі
і кинула в море на дно.

Та дівка безстрашна у море пірнає,
і хвиля підступна її  вмить ковтає.
 Без батька вона щастя не знає –
тому його в морі шукає.

- Батечко рідний, батечко любий,
спливи на поверхню скоріше,
бо серце вже крає та хвиля зелена,
що в море забрала тебе.

Тут чує вона за спиною розмову:
- О дівчино мила, о донько моя.
Пливи ти на берег, хапайся за скелю –
рятуйся, дитятко, про мене забудь –
нам поряд з тобою більше не буть.

Але дівчинонька, не чуючи мови,
до батька безстрашно пливе.
І хвиля зелена, хвиля підступна
обох їх на дно забере.

Побачивши це – сам Зевс схаменувся.
І дівчину тую, і батька її
на берег кидає, життя їм дарує
нове.

Эльвира Мельгунова

Концерт для поважної публіки



25 вересня у нашій бібліотеці зібралися дуже поважні люди – педагоги, науковці, директора шкіл та бібліотек тощо. Це тривали ХХІІ Всеукраїнські педагогічні читання, присвячені видатному педагогу Василю Сухомлинському. Контурівці дуже активно включилися у подію:
 Світозар Швець зіграв роль учня у спектаклі "Людина. Педагог. Творець"





А потім разом із Ладою Шкворець, 
Катериною Валько, Машею Юдіною 
виступив у маленькому концерті, де всі прочитали власні твори за мотивами казок та оповідань В. Сухомлинського. 
Твори зібрані у ромашку:





Усі твори є на блозі, а ось легенда, яку написав Світозар за мотивами казки "Дід Осінник":

Чому восени буває туман
легенда
Була собі Хмарка високо у небі. Та одного разу запросив її вітер на прогулянку. Хмарка погодилася.
Вітер взяв її собі на спину та й полетів до вершини високої гори Говерли. А там багато снігу й дуже прохолодно.
Вітер намагався укрити Хмаринку своєю прозорою мантією, та це не допомагало.
Замерзла Хмаринка та й впала на землю. Розбилася на багато дрібних шматочків-крижинок.
Проходив повз цього місця дід Осінник у плащу із ще теплих вітрів. Накрив він розбиту Хмаринку – і вона відтаяла, перетворилася на воду.
Хотіла знов у небо піднятися, але сил не вистачило. Дід Осінник допомагав їй. Але підвелася Хмаринка не дуже високо – зосталася понад землею. Тому і буває восени туман.
Лише коли стає тепло – Хмаринка знов літає у небі.

Світазар заспівав власну пісню "Рідна мова":

А наша ромашка з творами відправилась у селище Павлиш - ми подарували її тепершнему директору школи, у якій багато років працював В.Сухомлинський:


 А тим часом батьки контурівців також працювали - вони переймалися питанням щодо читання у СИТАНі (це така форма роботи -"ситуативний аналіз") – 
О.Юдіна, Н.Шкворець, О.Швець.




Дякуємо за небайдужість!

неділя, 13 вересня 2015 р.

Почему задержалось лето?

13 cентября. Сегодня, прежде чем перейти к размышлениям о лете,  дописывали начатые неделю назад произведения 
по мотивам замечательных сказок Сухомлинского. Это несколько новых стихотворений и рассказов. Знайомтесь – Элеонора Шелегон и ее стихотворение с прологом и эпилогом:

Ласкавий Вітер і холодний Вітрюга

віршований переказ однойменного твору В.Сухомлинського

      

У темному лісі,
в глибокім і тихім яру,
спали два вітри могутні:
юнак синьоокий – ласкавий Вітрець
та дід с бородою – Вітрюга.

Настала морозна і люта зима,
біли сніги вкрили поле. 
Сонечка зовсім не видно – нема!
прокинувся лютий Вітрюга.

Вийшов із лісу, йде по землі -
і все замерзає навколо.
Сріблом річки блищать вдалені -
холодно всім, як ніколи.

…Ось піднялося сонце до неба -
велике, яскраве, веселе та жовте.
Ломить вже спину в Вітрюги! Це ж треба!
він повернувся у лігво надовго.

Час прокидатися другому вітру -
він поміж хмари линає.
Сонцю назустріч, квітам на радість -
посмішка травами сяє.

І затремтіли веселі струмки -
вітру вони посміхнулись.
Защебетали грайливо пташки
дні злих морозів минули!

Запам’ятай, мій друже,
що після злої стужі
чекай завжди весни -
не вічні  холоди!
Шелегон Елеонора, 14 років

Прозорий друг

віршований переказ твору В.Сухомлинського "Скляний чоловічок"

Жив хлопчик один. Микитою звати.
І в нього прозорий був друг.
Він починав сірим ставати –
все сірим робилось довкруг.
Було це тоді, коли хлопчик Микита
Хотів не писать, а гуляти.
Він гляне на друга – соромно стане:
- Згоден! Треба писати!

А другого разу товариш його
Чомусь не прийшов до школи.
Микита забув про друга свого –
хоч чув про хворобу розмову.
Скляний чоловічок – мов хмара та сіра –
щось хоче Микиті сказати.
І хлопчик згадав, що дружба – то сила.
І справу не став відкладати.
Поніс він товаришу яблуко спіле -
Скляний чоловічок не був більше сірим.

Він знову прозорий. Це совість хлопчини
що вчить його долю творити
Якщо є такий в душі у людини
він зможе гідно прожити.
Катерина Валько, 14 років

Два півні
за мотивами казки В.Сухомлинського "Навіщо півневі гребінець"
Жил был петушок Петя. И был у него гребешок, но не простой, а почти волшебный. Каждое утро рано-рано, пока все спали, Петя снимал гребень и расчесывал имсвой хвост. А когда куры просыпались - хвастался им. И вот однажды, увидел это соседский петух Горлёшкин. Решил он проучить Петю и украл ночью гребешок. Утром куры заговорили, закудахтали:
- Петенька, бедный...
- Без гребешка остался...
- Хвост помятый...
А Горлёшкин ходил важно со своим уже красивым хвостом и говорил: "Поменьше хвастайся!". А потом отдал Пете свой старый обычный гребешок...
Лада Шкворець


Дуб під вікном (продовження однойменного оповідання В.Сухомлинського, де йдеться про те, що лісничий не хотів рубати дуба, а запропонував краще збудувати новий дім)

… Дійшовши до потрібного місця, лісничий поставив лопату:
-  Тут будемо копати та будувати новий дім. На цій галявині сонячно й тепло, а зранку можна почути веселі співи жайворонків.
Так і зробили.
Минув майже рік. Сини і онуки  разом з лісником працювали.  Однак  робота йшла не дуже швидко і ще далеко було до кінцевого результату.  Терпіння - це велика мудрість, і нажаль, така риса характеру не всім.  В один з таких трудових ранків старший син запитав у тата:
- Батьку, а чому не можна було зрубати того дуба? Скільки вільного часу ми втратили. Це було б набагато швидше й простіше.
-  Ні в якому разі! Цей дуб багато значить для мене… Я ростив його змалечку, він наче викохане дитятко. 
Одного разу, коли старого не було вдома, троє братів вийшли на подвір’я .
- Послухайте, - почав старший, - навіщо татові цей старий дуб? Давайте зрубаємо його. І не треба буде будувати новий дім.
- Я згоден! – відповів середній. - Давай, молодший, тягни сокиру!
-  Ні, я не буду рубати дуба. Він важливий для  батька. Це розіб’є його серце.
- Ну йди собі…- вигукнув роздратований старший брат, - Що може статися з цим міцним старим?!
Зрубали брати дерево й пішли досипати. Лісничий повернувсь пізно. А на ранок вийшов він на ганок, потягнувся, закурив люльку, послухав ранкові співи птиць, які трохи збентежили його, бо птахи співали не так весело, як завжди, нібито щось намагались розповісти.  Озирнувсь старий - і відчув скригучий біль у своєму серці. Замість могутнього дерева за хатою був звичайний пеньок.
-  Що ж це таке? Хто це зробив?
До лісника вибігли сини й онуки.
-   Хтось зрубав мого дуба! – сумно сказав лісничий.
Двоє синів понурили голови, і батько все зрозумів.
- Це було дерево нашої родини! А тепер…-  і більше не сказавши нічого, старий пішов у дім. 
Незабаром лісник дуже захворів. Він не міг ходити, Їсти, навіть вільно дихати. Діти і онуки наглядали за ним, але нічого не допомагало - старий чоловік  помер.
З того часу минуло вже тридцять років. Місце, де стояла кам’яна хата, заросла бур’яном, тому що діти пересварилися і  роз’їхались.  Однак здавалось, що на цій самотній галявині щось відбувається.  Ніби хтось намагається вдихнути у це місце  нове життя.
... На галявині порався сивий чоловік. Він обережно звільняв довкола пня землю.Зрублений колись дуб був живий. Він  пустив новий зовсім молоденький, але міцний пагін.  Чоловік полив  молодого дуба, присів на пень, закурив люльку, поглянув на небо, прислухався до співу жайворонків й вимовив:
- Це для тебе, батько. Пробач…

Даша Юдіна

Вторая тема логична для нашей сентябрьской погоды – 
почему задержалось лето?  И снова знакомство – Эльвира Мельгунова с началом фантастического произведения, продолжение которого еще впереди.

Приключения Тани и Вали

Одним холодным зимним днем две подруги Таня и Валя шли по улице и разговаривали о школе, о лете – словом, обо всем.
- Таня, помнишь прошлое лето? – спросила Валя
- Да, конечно! Весело было… Как же хочу опять в то самое лето!
Так они шли и мечтали. Потом Таня предложила:
- Пойдем ко мне в гости – все-таки каникулы. Можно отдохнуть и повеселиться.
Валя позвонила маме, и та ей разрешила.

Настал вечер. Девочки продолжали весело болтать о том, о сем, но больше всего о лете и о том, как бы им хотелось, чтобы лето было всегда. Но глаза подружек сами собой смыкались. Почему-то захотелось спать.
… Очнулась Таня на зеленой травке, а рядом спящая Валя.
- Валя, Валька! Проснись! Смотри, что вокруг! Лето!
Валя пробормотала сквозь сон:
- Отстань, Танька! Зима на улице – дай поспать.
- Да проснись же ты наконец! – тормошит подруга.

Валя наконец открыла глаза и сердито спросила:
- Ну, и где твое лето? И тут увидела огромную летящую прямо на нее стрекозу. - Ой! Валька, правда – лето!
- Вот видишь – а ты не верила!
Окончательно поверив чуду, девочки вскочили и побежали по лужайке. Было жарко – почему бы не искупаться? Речка блестела в пяти шагах от опушки леса.

Сколько прошло времени – девочки не знали.  ( продолжение следует)
Эльвира Мельгунова, 13 лет

Как Лето Осень ожидало

Что-то осень не приходит -
А давно уже пора!
Прохлады Лето не находит -
Все жара-жара-жара!

На море Осень, на курорте!
На югах сейчас сидит
и, коктейль свой допивая,
про погоду говорит…

Лето всё уже на нервах!
Нету сил сидеть и ждать -
срочно, срочно, очень срочно
надо что-то предпринять…
Ну хотя бы, ну хотя бы…
вещи все пособирать.

Только лето к чемоданам,
как внезапно в дверь звонок.
Открывает-отворяет -
Осень тут же на порог.

- Где, скажи, тебя носило?!
Середина сентября!
Я растратило все силы,
дожидаясь тут тебя.

- Отдыхала я на море –
там ведь бархатный сезон!
весь бомонд давно там в сборе…
- Подняло я тут трезвон:

Ты давно должна работать
Мне же – время отдыхать!
Не мои это заботы –
в парках листья обрывать!
Юдина Даша

Кто слизал солнце?

Давным-давно, когда лес был густой и в нем было много разных зверей, жило в нем одно Маленькое Деревце. Его все жители леса считали лысым и поэтому не дружили с ним. Грустно было деревцу, что оно никому не нравится. Но случилось так, что деревья из леса стали исчезать так быстро, что вскоре осталось одно-единственное. Это и было лысое дерево – лесорубы подходили к нему, но не захотели срубить.  Деревцу стало еще грустнее. Раньше оно было в окружении других деревьев, а теперь… Оно чуть не расплакалось. Вдруг слышит чей-то голос:
- Не плачь, деревце, я не покину тебя.
Деревце увидело Солнце, что прямо на него смотрит,  и обрадовалось. Они долго болтали, и Деревце вдруг зазеленело.
Наступал вечер. Солнцу пора было спать, и оно спустилось вниз прямо к деревцу. На какое-то время солнце и деревце стали леденцом на палочке. А потом солнце спряталось. Синичка, сидевшая на пеньке очень удивилась и спросила:
- Кто слизал солнце? Это ты, Дерево?
Юдина Маша

Почему задержалась осень?

Лето уже кончалось,
Осени дожидалось.
А Осень с Зимой заигралась
и с  насморком дома осталась.

Осень всерьез заболела
и вовремя не прилетела.
Лету пришлось остаться,
на полсентября задержаться.

А школьники в школу шагали
и о прохладе мечтали…
 Лада Шкворец

Легенда про Солодкого Ведмедика 
або Чому Ведмідь лапу смокче

Одного разу в казковому лісі все жителі затурбувалися -  настає осінь! За літо всі награлись, в морі накупались, а тепер потрібно працювати – запаси готувати та місця для зимування. Всі працюють –  білочка горіхи та гриби збирає, зайчик норку собі шукає,  синички та горобці затишне дупло підбирають. Лише малиновий Солодкий Ведмедик все грається. Кажуть йому: готуйся до зими. А він відмахується та каже:
- Що мені та зима. Ну прийде – то й що. В мене така шуба м'яка та товста – згорнуся в клубочок та й перезимую.

… Прийшла зима. Немає не тільки малини, а й взагалі все під снігом. Тиняється Солодкий лісом, шукає притулку. Згадує слова зайчика та білочки – сумно йому. Ходив до них, але вони не змогли дати йому прихисток, бо він завеликий. Зовсім звір надію втратив. Але тут пожаліла його Велика Ведмедиця (чому вона має таке ім'я – розкажу потім). Пустила у барлогу, але не  до себе, бо полюбляла самотність. Була в неї друга оселя – стара. Вона там мед зберігала. А Солодкий був радий - заліз у барлогу, умокнув лапу у мед (більш взяти не наважився, бо Велика Медведиця сувора!) та й заснув, поклавши лапу до пащі. З тих пір і смокчуть ведмеді взимку лапу...
Нетребич Валентина

неділя, 6 вересня 2015 р.

Клубный сезон начался успешно!

6 cентября запланированное открытие клубного сезона прошло очень успешно. 

Сначала для настроения музыка:

После летней разминки написали летние экспромты это ответы на вопрос: "Почему для всех ребят лета не хватает?


 Вот что получилось:

- Почему для всех ребят
Лета не хватает?
Потому что в море лето
Бомбочкой ныряет!

- Почему для всех ребят
Лета не хватает?
Потому что на базаре
Лето раскупают.
Юдина Маша

- Почему для всех ребят
Лета не хватает?
Услыхав такой вопрос,
дети не ложатся спать -
Почти все рыдают!
Валько Катя

- Почему для всех ребят
Лета не хватает?
Им не лень всегда гулять,
Весело играют.
Но как скажут про уроки –
Настроенье тает.
Слышится: читать, писать –
Это их пугает.
Швец Светозар


Затем перешли к почти серьезному творчеству – читали замечательные рассказы и сказки Василия Сухомлинского и писали по мотивам.


Що ми побачили у лісі (продовження казки «Все співає в лісі», де мова йде про спів дерев)

Ці пісні нам дуже сподобались. Кожен день ми приходили і слухали їх. Але ми прислухались до пісень не тільки дерев, ще й пташок. Ще ми любили слухати, як дзюрчить вода у річці і гудуть бджоли.
Одного дня ми знов прийшли послухати пісні й побачили їжака. Він ішов зі своєю сім’єю. І ми затихли, затамували подих, бо знали: якщо будемо кричати, то їжаки утечуть. Ось колюча родина пішла своєю дорогою. Коли маленькі їжачки доганяли своїх батьків, у них під лапками шелестіли листочки і травинки. Нам дуже сподобалось спостерігати за їжаком та його родиною. Ми пішли додому й розповіли про свою пригоду батькам.
Нам дуже сподобалось у лісі!
Юдіна Маша

За мотивами казки «Ледача подушка»
Если утром хочешь спать
чень лень тебе вставать!),
В руки ты возьми подушку
И начни её ругать:

- Ты, ленивая подушка,
Ты мне больше не подружка,
Постоянно обижаешь:
Каждый раз вставать мешаешь,

А потом неси во двор,
Лень ты смело выбивай,
приговаривай:
- Долго спать – такой позор!
По будильнику вставай -
Мне учиться не мешай!
Світлана Кузюк



В следующее воскресенье мы продолжим писать собственные произведения по мотивам сказок и рассказов Василия Сухомлинского.  25 сентября в качестве приглашенных гостей выступим на взрослом Круглом столе, который пройдет в рамках Международных педагогических чтений имени Сухомлинского, с презентацией своих произведений.

вівторок, 1 вересня 2015 р.

Бум-бал или Ждем открытия клубного сезона 2015-2016!

31 августа в библиотеке прошел шумный  и очень веселый БУМ-БАЛ. Были представлены все клубы, которые уже в ближайшее воскресенье - 6 сентября – возобновляют работу в новом учебном году. 

Честь представить литературную студию "Контур" и выступить от имени всех юных авторов была предоставлена Светозару Швецу. 
Он прочитал свое произведение на украинском языке "Сфінкси" (по мотивам творчества А.Бахуты).














 И не случайно на Бум-бале выступил именно Светозар. Август месяц, который заканчивает лето и славится звездопадами, был для него и в самом деле звездным. Он участвовал в двух августовских детских форумах. На Всеукраинском конкурсе детско-юношеского творчества "Виват, Марин" в г. Ильичевск Одесской области наш юный поэт получил высокое 2 место в своей возрастной категории .
А потом – через неделю - в г. Бердянске  на Всеукраинском детском кинофоруме «Золотой ключик» Светозару были вручены:
-  диплом за 1 место в конкурсе авторской песни;
- диплом за 3 место в художественном чтении.
А еще - диплом «Яскрава акторська індивідуальність». Это признание его актерских способностей – его роли в детском  киножурнале «Байки» были признаны лучшими (он сыграл в двух выпусках).

Поздравляем Светозара с замечательными успехами. 

А всех контуровцев ждем на открытие сезона 2015-2016. Встречаемся по прежнему графику:
- старшая группа ( авторы с 14 лет) занимается с 10 утра;
- младшие приходят на 12 часов.




Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *