неділя, 19 жовтня 2014 р.

За мотивами творів Дніпрової Чайки

Сьогодні ми читали твори Дніпрової Чайки, адже незабаром будемо відмічати її день народження (1 листопада). Писали свої твори  за мотивами її віршів та оповідань.

В ніч на Купала

Під самого Купала,
забувши сум і страх…
          Дніпрова Чайка


Під самого Купала,
забувши сум і страх,
розводили багаття
у темних у лесах.

Дівчата всі раділи,
плели собі вінки,
а порубки співали
веселії пісні.

Потім йшли стрибати
разом через багаття
та бігли в ліс шукати
той папороті цвіт,
про який говорить
майже увесь світ.

Нехай там злісні духи
лякають у ночі,
нехай там бродять відьми,
чортяки лісові.

…Зненацька засіяло
щось у кущах калини –
це квітка сполохнула
із самої глибини.

Зірвали дивну квітку,
до кошика поклали,
і пошепки бажання
таємне загадали.

Принесли диво-квітку
до жовтого багаття
та й бачать, що лишилось
від неї лиш латаття.

Латаття спалахнуло,
до неба полетіло,
и новими зірками
небо засвітилось.
Даша Юдина

За твором Дніпровой Чайки "Бажання"

Хотіла б я теж бути квіткою,
щоб у саду панувати,
радість яскраву усім дарувати.

Хотіла б я теж бути піснею,
легко, як вітер, лунати,
настрій чудовий усім  дарувати.

Хотіла б я теж бути хмарою,
дощів щоб багато пролити,
рослини усі напоїти, корені їхні зміцнити.

Про квітку, про пісню, про хмарку
писала Дніпрова Чайка,
ці образи квітнуть віками
і залишаються з нами.
Полина Буша



Диво-квітка



  Ми папороть шукати 
Ходімо по лісах 
         Дніпрова Чайка
    Одного разу пішли найкращі друзі Олег і Антон в ніч Івана Купала шукати диво-квітку. У темному лісі лякали їх відьми, кликали русалки з болота, хапали за одежу чорти, вили поряд вовкулаки. Але хлопці без квітки повертатися не хотіли – йшли далі. Ліс густішав, і дороги вже не було. Заблукали друзі – не знають, як з лісу вибиратися, у якій стороні рідна хата невідомо. 
      Раптом поміж дерев побачили ясний вогник. Зраділи хлопці – може, люди багаття розвели. Хутко на вогник біжать.  Коли бачать, а то не багаття палає, а квітка цвіте! Хотіли вони зірвати її, а вона їм очі сліпить, не підпускає. Замружили хлопці очі, а коли відкрили, то опинилися вдома. Стали розповідати, що квітку дивну на власні очі бачили, а їм не вірять – сміються. Але Олег і Антон точно знають, що вона є и що вона врятувала їх.
Іванна Пислар

За твором Дніпрової Чайки "Морське серце"

Якось у Чорному морі
купалися двоє братів.
старший,  не чуючи горя,
безпечно до берега плив.

А менший все далі і далі…
Хвиля помітила це,
Міцно його обійняла -
на дно, до себе,  несе.

Скільки малий не пручався,
рідному брату кричав,
старший плисти побоявся.
- Бог порятує! – сказав.

Хвиля сердитою стала,
лякливого брата догнала
с каменя навіть його дістає
і також до себе бере.

Сльози меншого брата
стали перлинами в морі,
а старший отой після страти
дістався риб'ячій сворі.

Лиш серця його не торкнулись –
гидке теє серце, таке полохливе
і досі там плава, і всі ним гидують:
слизьке та холодне, мов осінню злива.

Море на берег його викидає,
серце дрижить та зникає із виду.
Зрадників море  не пробачає,
тому вони гинуть без сліду.
Сусанна Абольяніна




Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *