Наша бібліотека підключилася до проекту "КачанПоезіяChellenge.

Сьогодні члени студії знайомились з чудовими віршами дитячого поета з Миколаївщини Анатолія Качана. Написали за мотивами декілька власних творів та зробили запис на підтримку проекту Миколаївської бібліотеки

  "КачанПоезіяChellenge". 

Послухати можна тут: https://www.youtube.com/watch?v=vQEG5OFtXac

Квітне прапор

Здрастуй, море! Як тебе звуть?

                                А. Качан

Чорне море із небом грається,

хвилями обіймає блакить

і сонечко лише прокидається,

хвилі його золотить.

З позолотою небо блакитне

серед білої-білої піни

об’єдналися  - ось уже квітне

прапор любої України.

Юлія Кравченко

Як придбати небо

І зв’язала для Марічки
Спершу ліву рукавичку

                     А. Качан

Старенька бабуся

своїми руками

онуку в'язала

м'який синій шарф.

Онук, поруч сівши,

з любов'ю сказав:

- Спасибі, бабусю,

Я небо придбав!

Ельвіра Мельгунова

Мобільна розмова

(продовження однойменного  вірша А.Качана,

в котрому йдеться про довгі теревені дівчинки Марічки

 по телефону, а киця все робить за неї)

Киця вже портфель складає,

а розмова все триває.

Склала книжки киця Мурка:

- Щось замало тут речей!

В холодильнику є курка –

покладу її в портфель.

Ще клубочок не завадить,

а до нього ще і спиці –

Хай за це мене похвалять -

в школі буде все в Марічці!
Вікторія Виходцева

Новорічна страшилка

В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі…

                            А.Качан

Чорна усмішка дідових брів,

грізний погляд, крига від думок,

тихеє питання:

- Не впізнав, синок?

- Ні, - покірно відповів.

- Та це ж я – отой Мороз!

Ти ж мені писав листи

майже кожні вісім днів.

… Холод до кісток пройняв,

кригою я вмить обріс,

жах ласкаво обійняв –

щось мене вже тягне вниз.
Фрол Міщенко

Куди пропав дощ?

Я бачу жито у росі,

це, мабуть, дощ на жито сів,

він, мабуть, просто сів спочити,

але поснув у цьому житі.

Як сонце встало – дощик спав,

скажіть, куди же він пропав?

Лера Кошель

Другу

Слепой дождь в нашем городе,

А тебя, мой друг, рядом нет.

Помнишь, как дрожали на холоде

И махали влюбленным вслед?

Промокли, продрогли, устали,

Ни единой души кругом.

Сидели вдвоем, вспоминали,

как гонялись за черным котом.

Вита Михайлова