неділя, 26 січня 2014 р.

Кое-что о домашних животных и о вечности



Не хочу слона!
 У меня почему-то нет никаких животных дома. А у других они почему-то есть! Я не знаю, зачем они нужны другим! Например, зачем дедушке попугай? Ведь он на него и внимания не обращает! Или зачем взрослой двоюродной сестре кошка? Она с ней не играет, к тому же кошка оставляет везде свою шерсть.
Лучше бы было, если бы они были у меня. Во-первых, другим людям не было бы мороки с ними, а во-вторых, я бы с ними играл, кормил-поил, гулять выводил. Даже стишок для них сочинил:

Купите попугая, собаку иль кота –
ведь я же не прошу вас: "Купите мне слона!"

Я взял бы попугая, принес его домой –
а мама заругает: крикливый он такой!

Собаку я привел бы, но мама говорит:
От этой же собаки повсюду шерсть летит.

Принес бы я котенка, но недовольна мама:
царапает обои – одни убытки прямо!

Принес я в банке червячка –
еще не придумала мама пока,
какая случится при этом беда...
Вова Валько, 7 лет

Друзья

Кеша-попугай
не нравился собаке –
случались даже
между ними драки.

Когда котенок серый  Боня
появился в нашем доме,
собака Кира
 и его невзлюбила:
рычала, кусала и лапою била.

- Что за собака – не дружит ни с кем! –
вопрос задает хозяин себе.
Стал человек со всеми играть,
стали животные вместе скакать.

Быстро и крепко сдружились они:
собака с котом, попугайчик с собакой –
больше не будут устраивать драку!
Саша Щеткин, 7 лет


Добра книга
Вельмишановний авторе!
Я дякую тобі
за книгу "Дівчина з землі"!
Ця фантастична книга
сподобалась мені.
Галактики, ракети,
цікаві є планети,
росте жива трава,
тварини змінюються вмить,
а навкруги вода журчить
розповідає всім вона
про урагани й дзеркала.
Ця книга вчить любити світ,
який у Всесвіті летить!
Саша Щеткин, 7 лет

 Знакомьтесь: новый член студии ПОЛИНА БУША

  
Чудо Новый год
Интересно, что за чудо,
что зовётся Новый год?
И откуда он идет?
Может, из сугробов снега
к нам приходит Новый год?
Новый год слетает с неба
или  он в лесу живет?
Может, в беличьем дупле
или в заячьей норе?
может, у гриба под шапкой
или прячет еж в игле?

Но всегда бывает чудо:
на часах двенадцать бьет,
и неведомо откуда
к нам приходит Новый год!
Полина Буше, 10 лет


Неслухняний кіт

- Чому це кіт Борис
знов кудись заліз?
Довго котика шукали –
навіть в пічку заглядали.
Не знайшли кота-нездару,
а він тинявся по базару.

Потім котик в пічку вліз –
схотів він чорним стати.
Під кінець цього же дня
почали його купати.

Кожен день отак було:
то він в двері, то в вікно…
З ним біди було багато,
та без нього нудно в хаті!
Полина Буше, 10 лет


За мотивами твору Анатолія Бахути

"Дніпро, земний потік небес!"

Дніпро, земний потік небес,
ти подивишся на зорі з далечінь.
ніхто не бачить нас, як бачиш ти.
ти дивишся на небо й говориш мені:

- Ти, зоре величенька, ніхто тебе не зна.
ти лиш небесна зірка – нічого ти не вмієш,
та ти моя небесна вдача
і колихаю я тебе, мою єдину,
на хвилях  - ніхто цього не бачить.

і не покину я тобі ніколи:
бо я тебе люблю, як власну зорю.
Полина Буше, 10 лет

До вічності
1.
Красуне Вічність, о красуне Вічність.
                                   А. Бахута
Людей багато мріє жити вічно.
Та чим приваблює усіх таке життя?
Дивитись, як прогрес крокує стрічне
І зрозуміти, що твій час стає сміттям.

Та чи не краще часом володіти
І повертатися в улюблені часи?
І жити просто там, де хочеш жити,
то серед жаху, то в оточенні  краси.

Потанцювати в залі королеви
Під магію оркестру скрипалів.
Так прочитати Пушкіну його поеми,
Щоб закохався і руки моєї просив.

І заспівати джаз із саксофоном,
І подружитися з Мерелін Монро.
І хизуватися отим смішним дрес-кодом,
Що був у ретро-клубах так давно.

І нащо жити вічно? Якщо можна,
Проживши усього одне життя,
Насолодиться ним отак, щоб кожна
Хвилина була варта усього буття.

2.
Без переляку і без ввічливості
заходять люди в двері вічності
                              А. Бахута
ти маєш ціль
ти вперто йдеш до неї
і попри цвіль
переляк
 і закриті двері
не повертаючись
не озираючись назад
не зупиняючись
через дощі
проблеми
перепони грат
ти йдеш

ти йдеш шалено
так уперто і старанно
так дужо
 ревно
творчо
гадаєш
що не марно

Ти маєш певну ціль
Ти  йдеш по головам
Ти досягаєш мрій
А потім
              падаєш з-за  хмар…

Анастасія Захарова, 15 років


Щось чудне

            Не хмари вкрили горизонти…
                        А. Бахута
Не хмари вкрили горизонти.
Любов заповнила все геть в твоїй душі,
Вона закрила розум-сонце
І робить вчинки дивні і смішні.

Вона заборонила кисень.
Не йде він вже із кров’ю як завжди.
Ти ходиш без повітря  з тиском,
Щось робиться –  діагноз не кажи.

Але у тебе є тепер кохання
Крім Нього зникло все - світ ніби вмер.
Любов окрилює й дає бажання:
Піти у магазин й купити джем,

І станцювати вальс чомусь в музеї,
Стрибнути з парашутом в перший раз,
Розфарбувати жовтим сірі двері,
Розставити в будинку сотні ваз.

Або хоч щось змінити в всьому світі.
Не спати, а робити щось таке,
Про що колись згадаю своїм дітям,
Хай зрозуміють, що кохання – щось чудне.
Анастасія Захарова, 15 років


***
Вот снова день исчез
Как ветра легкий стон,
Лишь пламенный порез
Оставил в небе он.
Как журавлиный ключ
Ушел он навсегда.
Нам всех равнин и круч
Не ведать никогда.
Да, человек таков:
Кто больше ранен был,
скорей тот  от оков
свой мир освободил.

Сусанна Абильянина, 16 лет

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *