Творча мозаїка Валентини Нетребич

Публікуємо нові твори Валентини Нетребич.

Легенда про фортечну криницю

Хочу розповісти одну цікаву легенду про фортечну криницю, що на Херсонщині.

Давним-давно, а саме, у 1785 році, була збудована криниця глибиною 80 метрів та шириною 4 метри. Вода в ній була чиста і прозора.

Але чому вона зникла? Ніхто навіть не здогадується.

Річ у тому, що під час Другої Світової війни у Херсоні були прокладені підземні ходи. Таким чином радянські солдати могли зайти в одному місці під землю, а вийти з-під неї в іншому і напасти неочікувано.

Мало хто знає, але діаметр криниці не завжди був таким. Наприкінці 1995 року українські археологи реставрували криницю, засипавши її глибину до 24 метрів і подвоївши її діаметр. Але навіщо? Тому що по бічних сторонах криниці спірально розташувалися сходи. Реставратори прибрали ці сходи, аби нікому навіть і не спало на думку залізти туди, і закоркували криницю залізною сіткою.

Це одна версія, але існує ще й інша.

Кажуть, що під час Другої Світової війни німці скидали до криниці полонених або розстріляних солдат. Мабуть, душі померлих там і досі знаходяться. І є припущення, що саме вони послугували зникненню чистої прозорої води. Тобто, просто така собі яма з величезною кількістю вбитих людей. Можливо… Та ми насправді не знаємо, правда це чи ні. Це лише тільки здогадки. Зараз це лише одна з пам’яток культури Херсонщини. Її із захопленням відвідують туристи. Мабуть, це одна із нечисленних в Україні містичних пам’яток, зокрема, Чорнобилю – міста-пекла, Ольвії – міста стародавньої гробниці імператора та інших рідкісних містичних споруд.

Та яким не був би світ, величезним чи небезпечним, треба встигнути подивитись та оглянути все!

Букет для матусі

Скоро свято для матусі!

Кожен день в вікно дивлюся:

Тут і мальви, і любець –

Буду в мами молодець.

Назбираю я букетик:

Тут лілеї силуетик,

І жасмину пахнотрави –

Цей букет не для забави.

Ще й нарцис сюди вкладу,

Щоб привести до ладу.

Цей букет лише для мами –

Най все свято буде з нами!

Репортаж зі "Скіфії" про церемонію нагородження переможців "ФантФест-2017"

Конгресс юних фантастів відбувся

Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки у 2013 році стала ініціатором проведення відкритого літературного конкурсу для дітей та молоді "ФантФест". 

Твори у популярних жанрах фентезі і фантастика цікавлять молодь, і вона залюбки  долучається до написання власних оповідань та казок.  Про це свідчить значна кількість робіт, які надійшли на Четвертий "ФантФест" – це 112 творів від 101 автора з 18 областей, міст та сел України, а також з Республіки Казахстан.  Наприклад, у першому та другому конкурсі участь взяли біля 50 юних авторів. Всі роботи були  уважно прочитані журі у складі:

 Мирослава Замойська (Дара Корній) -  відома письменниця, багаторазовий лауреат "Коронації слова", голова журі;

- Анна Бардашевська – директор Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, заслужений працівник культури України, голова організаційного комітету конкурсу;

- Анатолій Марущак – письменик, заслужений журналіст України, головний редактор Херсонського телеканалу "Скіфія";

- Юлія Ситник, голова Благодійного фонду "Майбутнє Херсонщини";

- Надія Звягінцева, поет, редактор, секретар журі.

45 кращих творів увійшли до лонг-листа. Тобто 45 юних авторов були так чи інакше відмічені членами журі. Переможцями та призерами стали "контурівці":

Вікова група до 17 років (73 автори)

І місце

Виходцева Вікторія, "Новорічні пригоди золотої рибки  Люсі":

ІІ місце

Мельгунова Ельвіра,  за оповідання  "Роби добро і кидай у воду" і

Нетребич Валентина, за оповідання "Порятунок Тваринного Світу":

Вікова група до 21 року  (28 авторів)

ІІ місце -  Міщенко Фрол за твір "День Святого Миколая":

 Церемонія нагородження пройшла у формі Конгресу фантастів-початківців. На ній був віртуально присутній пан Рудий Панько. До  всіх учасників та глядачів звернулася Дара Корній, а також гості -  відомі письменники Марина Павленко і Сашко Дерманський.

Всі учасники грали у фанти, а потім дали "інтервью":

Вітаємо переможців!

Чекаємо нових творів на П’ятий відкритий конкурс "ФантФест".

Легенди про символіку України

На занятті контурівці та гості студії звернулися до теми державних символів.
Спочатку завдяки римогрі вони відтворили вірші професійних поетів про прапор, а потім прочитали легенди про прапор і тризуб.
Представлені на виставці книги та атрибути допомогли кращі зануритись у тему, результатом чого стали власні твори на українську тематику.

Легенда про Україну

Був собі могутній козак Україн. Жив у селі козацькому. Та ось на його долю випало випробування – отаман наказав піти в село, що знаходиться на тому боці Дніпра – Наддніпрове, і вбити трьохголового змія. Дозволив взяти у поміч трьох козаків. Україн вибрав Гімна, Герба і Прапора. Вирушили вони вчотирьох у дорогу.

Перепливши Дніпро, дібрались до села Наддінпрове. Чують – пролунав нелюдський крик з підняжжя великої гори Кавокхи. Козаки чимдуж побігли туди і натрапили на трьохголового змія.

Прапор та Герб кинулися одразу на дві бокові голови змія – і миттю зрубали їх. Україн обрав середню і відтяв її. Покінчивши із чудовиськом, збиралися вже йти, та вони навіть не здогадувалися, що в образі змія насправді була зачарована дівчина. Її звали Вишиванка.

Раптом здригнулася земля, і з останків змія вийшла на світ маленька дівчинка. Довкола неї здіймалися білими зміюками великі сувої білого полотна. Дівчинка зняла з шиї барвисте намисто-оберіг і розпустила його на нитки, вийняла з мочки вуха сережку-голку і почала вишивати хрестиком. Дивуючись її швидкій і правній роботі, Гімн завів пісню.

Закінчивши працю, юна вишивальниця сказала Україну, що ім’я сміливого козака підходить як назва для могутньої і великої держави і віддала йому велетенський рушник. Козаки повертаючись додому, розгортали вишите полотно усюди, де могли. Коли останній чарівний клаптик рушника ліг на землю, вишиті поля, ліси, річки, гори й полонини стали реальністю, і їх заселили нащадки Україна, Герба, Гімна і Прапора.

Ось так і з’явилася велика могутня держава Україна.

Нетребич Валентина

«Україна» – гарне слово

«Україна» – гарне слово,

Таке прекрасне і чудове,

Воно уквітчане роками,

І не згасає вже літами.

Це слово стрімко так летить,

Із вуст його вже не спинить.

Летить, летить. Невже злітає?

І сонце згасає, край неба палає.

Невже згорить це слово «Україна»?

Невже покине і птахом полине?

У небо – туди, де хмари.

Літають ті хмари, неначе тіари.

Поринувши в сни ці казкові,

Опиниться в садах калинових.

І знову сонце спалахне,

Як мати дитину сколихне,

І у колиску тихо покладе.

Нетребич Валентина

Акровірш

Ліно, ви для мене, наче сапфір.

І наче золото, коштовний алмаз,

Наче птах, що щастя несе у цей мир.

І радість від віршів відчуто не раз.

Королева прекрасних поезій та проз.

О Ліно, ви справжня, як Україна.

Слава, уквітчана з колючих роз,

Тернистий шлях пройшли ви, пані Ліно.

Епітети, метафори і драми…

Нам дарувала образ України

Костенко Ліна й буде разом з нами.

Ось що ви для мене, пані Ліно.

Нетребич Валентина

свято поезії на Херсонщині

23 березня – ще одне свято поезії на Херсонщині. У номінації "Автори" на обласний етап фестивалю "Поетичний камертон Ліни Костенко" цього разу приїхали майже 40 учасників різного віку. Відкрив цьогорічний фестиваль лауреат Шевченковської премій в галузі літератури Анатолій Кичинський:

Контурівці також виступили з читанням своїх віршів, що їх написали за мотивами творів Ліни Костенко.

Для всіх присутніх з піснею виступів Світозар Швець

Журі відмітило як гарні виступи Вікторії Виходцевої, Лади Шкворець, Фрола Міщенко, Ельвіри Мельгунової, Валентини Нетребич. 

Прочитали свої вірші керівники студії Юлія Чернієнко (яка була ведучою) і Надія Звягінцева (модератор номінації):

 

Юлія Кравченко прочитала вірша, який  ще не друкувався на нашому блозі - ось він:

Страшні слова, коли вони мовчать...
                               Ліна Костенко
Серед глибоких золотих очей,
Під місяцем і темним небом,
Над таємничим холодом ночей
І над безкрайнім рідним степом,

Над річкою і серед білих хмар
Сумна безмовна тиша пропливає.
Мовчання нагорода? Ні, тягар,
Що всі слова із серця випиває.

Сумні слова, які мов пісня не бринять.
Але, коли вони мовчать, іще сумніші.
Страшні слова, коли вони мовчать.
Але душа, що не говорить, ще страшніша.

Слова, що не твої, вже сказані до тебе
Без сумніву є зайвими, коли
Зв'язок такий, як в сонечка і неба,
Два серця раптом віднайшли
Юлия Кравченко

Всі учасники мали змогу потрапити у віртуальну "Вітальню Дніпрової Чайки"

Читаймо поезії Ліни Костенко - вони завжди надихають!