Світ дитячих мрій

           Сьогодні наші юні таланти, які вже перемагали у численних літературних конкурсах, вийшли на підкорення нового для себе Олімпу - спробували сили у національному етапі Міжнародного молодіжного конкурсу творів епістолярного жанру, який проводять спільно Всесвітній поштовий союз та ООН. Тож підлітки не тільки почали писати листи на цьогорічну тему "Напиши листа і розкажи про світ, в якому тобі хотілося б вирости", а й отримали домашнє завдання - довести свою роботу до кінця.

           До кого ж писали "контурівці"? Які підіймали проблеми? Читайте - і дізнавайтеся!

Україна,

Миколаївська область,

с. Степове

Добрий день, бабусю!

Я дуже сумую за тобою. Мені так сподобалося тобі допомагати: доглядати за курками та конем. Щодня пригадую твої смачні пиріжки. Обожнюю також поливати з тобою город. Я вдячна за це прекрасне літо, яке я провела з тобою.

Я мрію переїхати до тебе, тому що в селі і твоєму будинку дуже гарно і затишно. Я б хотіла, щоб в селі Степовому було багато води – біля кожного будинку лився джерельною водою струмочок, щоб продукти в магазинах коштували недорого, а кожен господар міг купити корову і коня, щоб дороги були чистими, а коли стемніє, запалювалися ліхтарі.

Бажаю, щоб у селі було багато ігрових майданчиків, щоб ваш ставок був завжди чистий, аби діти могли в ньому купатися, щоб у вашому фонтані вирувала вода і ласкаво зустрічала гостей, що приїжджають до села.

З любов'ю, моя мила, дорога бабусю,

Твоя онучка Поліна.

PS. Я скоро до тебе приїду!
Поліна Буша

Привіт, Таню!

Ти знаєш, що я дуже активна і багато часу проводжу з друзями. Ми катаємося на ковзанах, роликах, граємо у футбол та волейбол. Ми часто виїжджаємо до парку, щоб відпочити та повеселитись.

У нашому місті проводять багато цікавих заходів. Я виступала на одному з них – концерті, присвяченому сім'ям загиблих в АТО та захисникам нашої країни – тим, хто піде, можливо, вже завтра захищати Україну. Коли ти стоїш там, на сцені, на тебе дивляться багато людей, очі яких повні надії, любові та переживань. Тому я хочу, щоб в Україні був мир та спокій. Я вірю, що "все буде добре", як співав Святослав Вакарчук.

 Я дуже чекаю твого приїзду.

З найкращими побажаннями,

Твоя подруга.

Катерина Валько

А молодші наші вихованці написали віршики та оповідання за мотивами творів письменниці, чиє ім'я носить Херсонська обласна бібліотека для дітей, - Дніпрової Чайки, довівши, що вони гідні нащадки талановитої авторки-краянки.

Ми бризочки-крапляточки

Ми бризочки-крапляточки…

Дніпрова Чайка

Ми, бризочки-крапляточки,

танцюєм і співаєм.

Ми любимо стрибати

із хмари до землі,

В дорозі ми жартуємо,

і веселимось, граєм,

А ось коли впадемо,

то будемо сміятись.

Ми любимо пригоди

та вічні переходи:

Впадемо ми у море,

а з нього – в океан,

А далі на хмаринку

піднімемось як пар.

Не боїмося ми вогню,

ні вітру, ані смерчу

І любимо купатись ми

 у тепленьких озерцях.

Володимир Валько

Подготовка к зиме

Минулося літо,

Пропала краса...

Дніпрова Чайка

Прошло лето, пропала красота. Деревья уже голые.

Идет ёжик по лесной опушке и собирает листья, катаясь по земле. А рядом мишка кушает последние ягоды с куста. Белочка прыгает с ветки на ветку, достает грибы из дупла большого дуба и насаживает грибы на еловые иголки.

А под дубом спит заяц. Белочка уронила гриб совсем рядом. Заяц проснулся и убежал со всех ног. Высоко над ним летит ключ аистов.

Никто их них не теряет времени, готовясь к зиме.

            Лада Шкворец 

Давайте творити разом!

Зустріч-знайомство зі зразковим театром "Гармонія" вийшла дуже цікавою. Вихованці музичної школи № 1 грали  п'єси різної тематики. Контурівці намагалися відгадати, про що йдеться мова у музиці. А потім читали свої твори.



 Мі готувалися до зустрічі та написали дещо новеньке.

Cпочатку Сусанна Абольяніна подарувала рядки, що присвячені гостям (цей вірш вже є у блозі).

Наши гости начали с пьесы  "Петушок". Сначала младшая группа театра "Гармония" исполнила пантомиму (аккомпанировал Дунаев Тимофей )

А потом Володя Валько прочитал стихотворение.

ПІВНИК
Півник раненько встає,

голос жваво подає
Будить він у хаті всіх:

 і дорослих, і малих.
Будить півник всіх раненько:
«Гей, збирайтеся швиденько!
вам до школи - на роботу – 
Спати будете в суботу».

И так по очереди выступили все участники  и образцового театра, которым руководит Елена Младзиевская, и все члены литературной студии "Контур"

Катя Валько прочитала новое стихитворение

ЗОЗУЛЯ
З дітьми зозуля гралася

у піжмурки в гаю.
У листі заховалася

і чути лиш «Ку-ку».
Насмішницю-зозулю

нелегко відшукати
Тому із нею діти

не можуть навіть грати.

Юля Каминская написала симпатичное стихотворение про сандалеты и сапожки на композицию "Гармонии"

Кто лучше?

Сапожки и сандалии

друг с другом поскандалили.

Лучше те, а может, эти?

Кто из них сейчас моднее,

популярней и теплее?

И на что есть больший спрос –

вот такой большой вопрос!

Маша Юдина озвучила тему "Игра с котенком" (стихотворение уже есть на блоге), а потом прочитала замечательный монорим "Букашка-предательница" из новой книжки

Саша Щеткин озадачил наших гостей свом непростым стихотворением -загадкой

 "Сколько раз гремел гром?"

Полина Буша также дважды отвечала на темы, заданные нашими гостями - читала "Птицы на даче", "Непрослушный кот"

Светозар Швец прочитал про птиц и про путешествие мухоморов на море

Лада Шкворец написала именно сегодня стихотворение-шутку "Зачем собаке хвост?", а также прочитала стихи про котенка.

Общее фото на память о первой встрече-знакомстве

А потом все вместе пили чай

Вот такой у нас сегодня вышел синтез искусств: музыка + театр+ литература. Нам очень понравились талантливые и старательные ученики музыкальной школы. Очень надеемся, что будем встречаться и впредь - ведь нас пригласили с ответным визитом!

Гармония творчества

Сегодня ребята из студии готовились к творческой встрече, которая состоится 2 ноября в 12 часов в розовом зале библиотеки.

Нашими гостями станут участники образцового театра-студии "Гармония", которая существует на базе музыкальной школы № 1 г. Херсона.

Поэтому контуровцы, готовя для этих одаренных ребят подарки, сочинили стихи и сказки, которые и представляем вашему вниманию.

Игра с котенком

Я увидел раз котенка,

Поиграть решил я с ним.

Мячик мы бросали дружно,

Он ловил, и я ловил.

Он – за мышкой, я – за мышкой:

Было весело вдвоем.

Из окна кричит мне мама:

"Ночь пришла, и спать пора!"

Грустный я пошел домой –

Было весело вдвоем…

Завтра встретимся опять,

Будем снова мы играть!

Маша Юдина

Страшная история

Жили были оса и жук…

Может, начало слишком обычное? Но история – не совсем.

Итак, жили насекомые на поляне, да не тужили.

И вот, как-то раз решила королева их страны бабочка Марфея устроить бал в честь своего дня рождения. Разнес кузнечик-почтальон всем приглашения. Да только осе Жуже по ошибке попалось не приглашение, а жалоба. В ней было написано вот что:

"Вы ужасно работаете. Я недовольна. Мне кажется, что такое ваше поведение – это неуважение ко мне. Я не хочу видеть вас на балу.

Королева Марфея"

Обиделась оса на королеву и решила ей отомстить. Полетела она к пауку Чуче и попросила сплести для неё костюм из лепестков роз и с ароматом полевых цветов.

- А зачем тебе это? – удивлялся Чуча.

- Надо! – кратко ответила Жужа.

И пробурчала под нос:

- Королева недовольна, так я ей покажу, кто такая Жужа!

Но у паука был очень хороший слух. Услыхав её шепот, он решил рассказать все жуку Дзырю.

А Дзырь был лучшим другом королевы. Он везде ей помогал и давал нужны советы.

Паук пришел к Дзырю поздно вечером:

- Эй, открывай, это я – Чуча.

- Что так поздно? Мне завтра к Марфее идти помогать.

- Так я по поводу неё и зашел. Сегодня у меня была Жужа и сказала, что покажет королеве, кто она, Жужа, такая. Ой, чует мое паучье сердце, что что-то здесь не так.

- Да, действительно. Ну ладно, спасибо за предупреждение. Пока.

На следующее утро жук отправился к Марфее помогать в подготовке к балу.

- Слушай, Марфа, а ты с осой Жужей нормально общаешься?

- Ну да, правда, я её больше недели не видела. А что?

- Просто мне Чуча рассказал, что Жужа решила тебе устроить западню.

- Ха-ха-ха! Кого ты слушаешь? Чуча же первый выдумщик в нашем королевстве!

- Ну да, наверное.

Наконец настало время бала. Все насекомые оделись в прекрасные наряды. Королева раскрасила свои крылья в новые цвета. А вот и Жужа нарисовалась в новом прекрасном платье от лучшего модельера – Чучи. Вроде бы ничего с собою не несет, и ведет себя спокойно. Хотя… Смотрите, что это у неё в сапожке? Зелье.

- Здравствуй Морфея, - сказал оса.

- Привет, Жужа, как дела?

- Нормально. Давай отойдем в твою комнату – поговорим.

- Давай, я не против.

Дзырь, увидев возле королевы Жужу, тут же бросился вслед. Морфея и Жужа зашли в комнату-цветок.

- Знаешь, - говорила Жужа, - я очень добрая и терпеливая. Но в этот раз был уже перебор.

И, выхватив колбочку, вылила её на пол. Тотчас сквозь лепестки пола выросло огромное растение – мухоловка. Оно схватило Марфею и стало давить. Тут ворвался Дзырь и закричал:

- Стой, Жужа, не надо! Виновата не Марфея. Это глупый кузнечик все перепутал.

- Что? Не она? – удивилась Жужа. – О ужас!

И оса быстро вылила остатки зелья на мухоловку. Растение заскрипело, но отпустило Марфею.

- Прости меня, я не знала, - сказала Жужа.

- Ничего, Жужа, я не злюсь. Но в следующий раз сначала разберись с ситуацией, а потом выясняй отношения.

Вот так из-за маленькой ошибки можно совершить непоправимое.

Даша Юдина

Птички на даче

Ранней, раннею зимой

Люди все ушли домой.

А на даче – снегири,

Они там совсем одни.

Ищут для птенцов еды

Под кустами, у воды.

Очень страшно птичкам тем:

Долетят ли без проблем?

Возвратились в лес они –

В гнездах дети не одни!

Накормили их калиной.

Ночь спустилась над долиной.

Полина Буша

Гармония

Мы живем в гармонии с Землей,

В школе нашей обитают музы.

Радуем вокалом город свой,

Вечера все наполняя блюзом.

Таинства культуры и искусства

Познаем мы с самых малых лет,

Чтоб людей вы не встречали грустных,

Дарим им в спектаклях радость, свет.

Абольянина Сусанна

Косолапый мишка

Косолапый мишка

Вспомнился сегодня,

Маленькая книжка,

Снег, такой холодный,

И приятный очень,

Хоть и жгучий, лед.

Сонм коротких строчек

В голову идет –

Бесконечных сказок

Синий переплет…

Безупречно детство –

Без забот и дел –

Лучшего нет средства,

Тем, кто юн, несмел.

Нет забот взросленья:

Занятости впрок,

Временами – лени…

К детям мир нестрог!

Сусанна Абольянина

За мотивами творів Дніпрової Чайки

Сьогодні ми читали твори Дніпрової Чайки, адже незабаром будемо відмічати її день народження (1 листопада). Писали свої твори  за мотивами її віршів та оповідань.

В ніч на Купала

Під самого Купала,

забувши сум і страх…

          Дніпрова Чайка

Під самого Купала,

забувши сум і страх,

розводили багаття

у темних у лесах.

Дівчата всі раділи,

плели собі вінки,

а порубки співали

веселії пісні.

Потім йшли стрибати

разом через багаття

та бігли в ліс шукати

той папороті цвіт,

про який говорить

майже увесь світ.

Нехай там злісні духи

лякають у ночі,

нехай там бродять відьми,

чортяки лісові.

…Зненацька засіяло

щось у кущах калини –

це квітка сполохнула

із самої глибини.

Зірвали дивну квітку,

до кошика поклали,

і пошепки бажання

таємне загадали.

Принесли диво-квітку

до жовтого багаття

та й бачать, що лишилось

від неї лиш латаття.

Латаття спалахнуло,

до неба полетіло,

и новими зірками

небо засвітилось.

Даша Юдина

За твором Дніпровой Чайки "Бажання"

Хотіла б я теж бути квіткою,

щоб у саду панувати,

радість яскраву усім дарувати.

Хотіла б я теж бути піснею,

легко, як вітер, лунати,

настрій чудовий усім  дарувати.

Хотіла б я теж бути хмарою,

дощів щоб багато пролити,

рослини усі напоїти, корені їхні зміцнити.

Про квітку, про пісню, про хмарку

писала Дніпрова Чайка,

ці образи квітнуть віками

і залишаються з нами.

Полина Буша

Диво-квітка

  Ми папороть шукати 
Ходімо по лісах 
         Дніпрова Чайка
    Одного разу пішли найкращі друзі Олег і Антон в ніч Івана Купала шукати диво-квітку. У темному лісі лякали їх відьми, кликали русалки з болота, хапали за одежу чорти, вили поряд вовкулаки. Але хлопці без квітки повертатися не хотіли – йшли далі. Ліс густішав, і дороги вже не було. Заблукали друзі – не знають, як з лісу вибиратися, у якій стороні рідна хата невідомо. 
      Раптом поміж дерев побачили ясний вогник. Зраділи хлопці – може, люди багаття розвели. Хутко на вогник біжать.  Коли бачать, а то не багаття палає, а квітка цвіте! Хотіли вони зірвати її, а вона їм очі сліпить, не підпускає. Замружили хлопці очі, а коли відкрили, то опинилися вдома. Стали розповідати, що квітку дивну на власні очі бачили, а їм не вірять – сміються. Але Олег і Антон точно знають, що вона є и що вона врятувала їх.

Іванна Пислар

За твором Дніпрової Чайки "Морське серце"

Якось у Чорному морі

купалися двоє братів.

старший,  не чуючи горя,

безпечно до берега плив.

А менший все далі і далі…

Хвиля помітила це,

Міцно його обійняла -

на дно, до себе,  несе.

Скільки малий не пручався,

рідному брату кричав,

старший плисти побоявся.

- Бог порятує! – сказав.

Хвиля сердитою стала,

лякливого брата догнала

с каменя навіть його дістає

і також до себе бере.

Сльози меншого брата

стали перлинами в морі,

а старший отой після страти

дістався риб'ячій сворі.

Лиш серця його не торкнулись –

гидке теє серце, таке полохливе

і досі там плава, і всі ним гидують:

слизьке та холодне, мов осінню злива.

Море на берег його викидає,

серце дрижить та зникає із виду.

Зрадників море  не пробачає,

тому вони гинуть без сліду.

Сусанна Абольяніна

На тему козацтва та осені

Найактуальніші події жовтня – це День українського козацтва, заступницею якого є Свята Покрова. Тому наші юні поети і прозаїки із завзяттям взялися за написання віршів та оповідань на цю запропоновану тему. У кожного образ мужнього вояка вийшов неповторним, але все одно привабливим для читача. 

Ще одна тема - ті перетворення, які привносить у природу осінь.

До нашої дружньої творчої компанії 5 жовтня приєдналася дівчинка, що була на презентації третьої збірки і схотіла випробувати власні сили у літературній творчості. Мосолова Софія створила своє перше оповідання-замальовку у рамках студії. Отже, за звичаєм, пропонуємо вашій увазі нові доробки.

  Мамин урок

Жил-был маленький казачок. Ему было шесть лет. Он хотел стать большим и сильным, как его папа-казак. Мама говорила, что это обязательно случится, но нужно немного подождать, ведь всему свое время.

А мальчику не терпелось быть взрослым прямо сейчас. Поэтому он каждый день занимался спортом, и не ел, и не спал. Мама настаивала, чтобы он хоть немного поспал и покушал, но казачок все за свое.

На следующий день сынок пришел домой. Он погладил себя по животу и жалобно спросил:

- Мамочка, у нас есть вареники?

Но мама просила:

- Почему не занимаешься?

Он вздохнул и хотел было уйти, но услышал ласковый голос:

- Иди кушать, спортсмен!

Маша Юдина

Отаманша

Багато століть тому,

Коли козаки ще жили,

Була одна отаманша.

І звали її просто Тома.

Вона була дуже сильна,

Могутня і бойова,

До речі, була дружина

Кошового отамана.

Тома не стояла на місці,

Ішла у бій з козаками.

Синьо-зелені очі

Мерехтіли злими вогнями.

Вбивала ворогів без зупину.

 Допомагаючи вірним друзям.

Її прозвали за це – Смілива!

 Даша Юдіна

Козаки

Давно,

Ще багато років назад,

Козаки воювали за нас.

І вони наводили лад

В Україні, нам рідній, не раз.

Захищали вони батьківщину

Груддю, немов свого сина.

Красивая осень

Осень настала не такая, как лето.

Деревья стоят все золотые…

Грибы собирают, орехи, каштаны,

А я поднимаю листья для мамы.

Саша Щеткин

Я и осень

Однажды теплым осенним утром, когда гуляла по парку, я увидела ёжика. Он катался на спинке, накалывая на иголки листочки. Наверно, ёжик собирал их, чтобы украсить свой домик? Или это будущие одеяльца для его деток?

Мне нравится наблюдать за животными, и поэтому, когда ежик побежал дальше по дорожке, я с удовольствием стала смотреть, как маленькие щеночки резвятся в куче листьев.

Конечно, осенью не всегда так тепло и ясно. Бывает, осень заливает нас проливным дождем; разгоняется ветер, начинает срывать их с деревьев – и давай метать их по всей улице. Осень бывает разной. Но я люблю её такой, какая она есть.

Мосолова София

Просьба Эльфины

Осень… Сколько задумчивости в одном слове. Дождь, ветер в лицо.

А я дома сижу на подоконнике под теплым пледом с кружкой чая и молча наблюдаю за грустной картиной за окном. А внутри меня столько радости, что можно было бы одарить весь мир! Ведь начались осенние каникулы.

И вдруг я услышала чудное, волшебное пение на улице. Странно, что оно донеслось до меня, ведь окно было закрыто. Звуки лились из уст красивой рыжеволосой девушки. Она заметила, что я смотрю на неё, махнула мне рукой и позвала на улицу. Я, как под гипнозом, одела курточку и выбежала, сказав родителям, что пойду на улицу погулять. Я спустилась во двор и увидела чудную незнакомку. Я очень испугалась, так как рядом с ней стояла лиса с меня ростом.

Отметив на моем лице испуг, девушка сказала:

- Не бойся, она ручная, её зовут Эльза.

Все еще дрожащим голосом я спросила:

- Кто ты?

Незнакомка ответила, садясь на лису:

- Меня зовут Эльфина. Просто Эльфина.

Она сказала это и засмеялась. Потом подошла к клену, оторвала листик и съела его. Я была поражена. В шутку я спросила:

- Ну, как, вкусно?

Она немного обиделась, но сказала:

- Попробуй!

Я с опаской взяла лист с её рук… И вдруг мы обе закружились в вихре листьев. Он был настолько плотным, что нельзя было увидеть ничего вокруг. И вдруг я почувствовала, что теряю сознание…

Когда я проснулась, то увидела, что лежу на желтом ковре. Подняв глаза, я поняла, что это не ковер, а очень мягкая трава. Ко мне подошла Эльфина и сказала:

- Пошли.

Я молча встала и последовала за ней. И вдруг перед моим взором открылась жуткая картина. На почернелой земле лежали гнилые травы и цветы, и – самое страшное – по середине поляны лежал мертвый ёжик. Эльфина, плача и с гневом в голосе, сказала:

- Это всё вы!

Я сказала с обидой:

- Кто МЫ? Я не способна на такое!

- Помнишь прекрасную поляну, на которой ты очнулась? Если вы, люди, будете продолжать уничтожать природу, то скоро все это исчезнет.

- Но как? Почему?

- А ты попробуй начать с себя: цени и люби природу, не бросай мусор на улице…

Я не успела ничего ответить. Эльфина щелкнула пальцами – и я закружилась в листопаде, только теперь одна.

Я снова сидела на подоконнике под пледом. В моей руке была астра.

Прошло много лет, а цветок так и не завял, ведь я исполнила просьбу Эльфины.

Варя Денисова

Дівчина – осінь

Усі бігають і сміються,

Поспішають на пляж до води.

А вона неспішно і гордо

Йде сама й залишає сліди.

Вона в сукні червоній до полу,

І червоні коралі – вуста,

Її погляд вражає й хвилює,

Але більше шокує краса.

Вона робить усе, що захоче.

Унікальний вподобала стиль,

Не важливі їй мода й закони.

Любить класику, дощ і ліси.

І немов голлівудська актриса,

Так підкорює погляди всіх,

Бо фотографи і поети

Її прагнуть зобразити сміх.

І спочатку вона – фея добра,

Розфарбовує світ, наче сни.

Але потім, як зла чарівниця,

Зачакловує всіх – до весни.

Кожен прагне її приручити,

Щоб пізніше прийшла у вікно,

Залишилась на довше у гостях,

Але, упертій, усе одно.

Вона владна, красива, чарівна,

Вона добра і зла водночас.

Вона – загадка для всього світу,

Вона – дівчина-осінь для нас.

Захарова Анастасія