"Контур" у прямому ефірі

На ранкових гостинах у телебачення:

Под занавес

Всех-всех с Новым Годом!

Лошадь синяя – к удаче!

Уже близко, уже скачет –

Новый Год везет!

Открывайте, люди, двери,

В счастье искренне поверьте –

И оно придет!

Пусть Лошадка скачет прытко,

Дарит целый год улыбки

И добро несет!

Пусть друзья твои приходят

И друзей своих приводят –

Веселись, народ!

Пусть, потряхивая гривой,

И нарядный, и счастливый

Новый год идет!

С наилучшими пожеланиями

Надежда Звягинцева,

руководитель студии "Контур"

Смогли летать!

пляси-пляси,  пля-сю-сю,

вышла  панда

                           к  карасю.

Говорит  она  ему: 

– Я  в  игру  тебя  возьму!

Бабушка   играть  не хочет,

всё  хлопочет  и  хлопочет…

Согласился  Клим карась,

и  забава  началась!

Они играли в прятки

и прыгали на грядки,

они играли в чехарду

у водопада и в пруду,

играли  в догонялки

на мягонькой полянке,

играли в кошки-мышки

и лопали коврижки.

Карась учился бегать

и воздухом дышать,

и тут сложилось лего:

они смогли летать.

Светозар Швец, 8 лет

Баллада о Мудреце

Чудесный день:

Весь ясный, свежий, тихий…

Упала тень

                    на дом,

Когда все звуки стихли,

Дом, не боящийся стихий:

Ни ветров буйных,

Ни людей лихих.

Там жил давно

Мудрец, хранимый Богом,

Он – толкователь снов –

К нему ведет дорога

Людей, которые совета ищут,

Но не дает его Всевышний.

И вот к нему

Пришел я на ночлег.

Сказал он: «Я приму

Тебя, как принимаю всех. 

                      

Задай вопрос,

И я тебе отвечу,

Чтоб лишних слез

Не лило сердце вечно.                                         

Задай вопросы,

что терзают душу –

советы от меня послушай».

И я, в глаза его взглянув с надеждой,

Подумал про себя:

«Пусть я невежда,

Но он же знает всё –

Его советы помогут мне,

Чтоб не боялся я нежданных перемен…»

Его спросил:

«Откуда мы пришли?

Мудрейший, ты ведь знаешь,

Куда свой путь вершим?!

И смыслы жизни нашей в чем?!

Они  непостижимы?

Куда мы все придем?

Останется лишь дым?

Лишь редкий прах воспоминаний,

Лишь пепел серый от сердец,

А пепел белый – от познаний?

Зачем привел сюда Творец

Всех нас, людей?..»

Тут старец бороду погладил,

Которая от многих лет

Как снег бела.

      «Расскажешь ли о главном? –

 С улыбкой тихой

                         он ответил мне. –

Живем, чтоб жить!»

И, взявши скрипку,

Играл он при луне

Мелодию небес,

Мелодию Творца.

Он – истинный певец

С душою мудреца.

Сусанна Абильянина, 16 лет

Запрошення

Всіх членів студії запрошуємо до бібліотеки

на новорічне свято

29 грудня об 11 годині.

Приходьте - буде весело!

Перші публікації

Не всім авторам щастить були надрукованими у обласній пресі, але ж деяким контурівцам таки пощастило - газета "Джерела" № 21-22 (351) від 17 грудня розмістили твори трьох переможців обласного конкурсу читців "Наша земля - Україна"

За мотивами творів Анатолія Бахути

Зовсім скоро – на початку січня – буде відзначатися 75-ліття з дня народження нашого талановитого земляка поета Анатолія Бахути. Ми знайомимось з його творами і пишемо вірші за мотивами.

Кудлата історія

            Там хата кудлата

                           А.Бахута

Там хата кудлата,

Там пес біля хати.

Він також кудлатий!

Та ще біля хати

Баба стоїть

Вірші складає

Та діток всіх вчить:

- Абетку щоб знали!

Щоб книги читали!

А ще вона вчить

усіх рахувати

кущі біля хати –

оті, що  кудлаті!

Лада Шкворець, 7 років

Задачка

              Хлопці діда здивували

                                  А.Бахута

Хлопці діда здивували:

Стільки сіна назбирали!

Думали, що буде двісті,

Але вийшло три по триста,

Потім ще додали сто.

Порахуйте, скільки вийшло

Сіна смачного того,

Якщо з’їв баран  кіло?

Володимир Валько, 7 років

Якщо ви осли…

              Осли поцупили планету

                                      А.Бахута

Осли поцупили планету,

Заховали під комету.

Потім полетіли в гості,

Друзям перемили кості.

Повернулись по планету:

- Гей, плането, де ти? Де ти?!

Бачать тільки хвіст комети,

Що видніє вдалині.

Кажуть віслюки собі:

- Ох, дарма ходили в гості,

і навіщо мили кості!?

Рік сидять біля сосни:

                               - Правду кажуть, ми – осли!

                                   Катерина Валько, 11 років

Зоряна доля

На небо вибігла зоря

                  А.Бахута

На небо вибігла зоря,

І бачить на землі моря,

Русалонька співа пісні

(було це, звісно, навесні).

- Мотиви я почула там,

Які сподобались й зіркам!

І гарно так було мені,

Бо я гуляла по воді.

Зустріла родичів своїх,

Тих, що жили колись у небі,

Я чула, звісно, вже про них:

На хвилі мешкають, на гребні.

…Тепер і я – морська є зірка.

І в морі маю власну нірку.

Весь час сумую я за небом –

Зірки! Не падайте! Не треба!

Момот Олександра, 11 років

Балада про острів

Далеко-далеко у морі є острів

                                     А.Бахута

Далеко-далеко у морі є острів,

Сумний і самотній. Він завжди один.

Лиш хмари холодні та камені гострі,

Та хвилі зростають, мов скелі, з води.

І кидають хвилі мул на той острів,

Вітри завивають... Самотність глуха…

Та хто це на берегу? Нібито гості?..

Це тіло безмовне – заблудна  душа…

Дівчина в світлім весільнім наряді –

Мов наречена – упала з-під хмар.

І острів оцей, і ці хвилі огрядні

На неї чекали – отримали в дар.

Зорі на небі все гуще і гуще,

А дівчина ще непритомна лежить.

– Мила, коли ти вже очі  розплющиш?

Меж раєм і пеклом ти – ти на межі!

І дівчина згодом таки підвелася.

Здивовано бачить  пісок навкруги.

Звідки ці скелі, і море, і хащі?

Невже вона тут тепер  назавжди?

… Далеко-далеко у морі є острів,

Де пісня лунає над гладдю води.

Сирена гукає, ждуть камені гострі –

Дівчині острів  хоч цим  догодив!

До циклу «Сталеві бризки»

Який твій світ – такий і ти

                        А.Бахута

Мить, якою живеш,

День, котрим ти мрієш,

Місяць, який тобі світить,

Сонце, яке тобі гріє –

Життя все, просте і ніжне,

Життя, солодке й огидне,

Роки  – всі, як один,

Летять і летять невпинно.

Юлія Камінська, 18 років

Как появилась шутка (легенда)

Ша была непростая буква и все время на всех шипела. Вот и выгнали ее из слова МУШКА. Подумали ее соседки: «Никто это слово не любит – летает и жужжит!» Когда Ша ушла, то осталась МУКА.

Ша стала искать для себя новое место.  Идет и видит: стоит ХРАМ. Весь в золоте, блестит на солнце. Подумала она: «Как красиво! Это место как раз для меня» Но ХРАМ говорит ей: «Ты здесь совсем некстати – не пущу я тебя!» Разозлилась буква Ша, выгнала букву Ха из слова, а сама встала на ее место. Появился вдруг на ней ШРАМ – большой и некрасивый. «Какое слово хорошее испортила!» - ужаснулась Ша и быстро покинула его.

Попала буква в ботанический сад, видит: сколько цветов! Самым красивым показался ей ПИОН. Обрадовалась Ша, что нашла себе подходящее жилище, думает: «Встану-ка я в начало – так ещё красивее будет!» Так и сделала. Понятно, что тут же появился ШПИОН. Букве очень не понравилось поведение это странного человека, и она снова ушла.

Долго шла буква, пить ей захотелось. Видит пруд, а по воде УТКА плавает. Такая нарядная, разноцветная. Снова Ша встала впереди.

Так и появилась на свете ШУТКА, а с ней, как вы понимаете, жить гораздо веселее!

Момот Олександра, 11 років