В студии рассматривались такие стилистические приёмы, как антитеза (противопоставление) и анаграмма (это такая словесная задачка, когда нужно в слове так переставить буквы или слоги, чтобы получилось новое слово).
И, как всегда, - свободная тема
Александра Клюева
Контрастный мир
Снег падал возле гор, стелился низко.
Летели птицы высоко.
И туч просвет был близко-близко,
Вела дорога далеко…
Орел-стервятник – черный, как убийца
На белый мир стрелою устремился.
27.11.2011
Елена Храбренко
Анаграмма
Стоит природное гранитное создание,
Но поменяй структуру слова-здания –
Зверёк пушистый будет или тепло, внимание.
27.11.2011
Кошки-мышки
Мы с тобой играем в кошки-мышки.
Это интригующе вдвойне.
Ты – охотник, кот, я – мышка.
Убегаю, но не скрыться мне.
Наблюдаешь ты за мной, играя,
Ловко расставляя свою сеть.
Но не страшно мне, я точно знаю:
Не заточишь в золотую клеть.
Манишь, привораживаешь взглядом.
Как магнит блестящий, ты влечешь!
Мне как-будто этого и надо.
Ловишь ты, а сдамся – не спасешь.
Затянулись игры, и я знаю,
Как себя ведут потом коты.
Не хочу быть жертвой! Понимаю:
Съев, найдешь другую мышку ты.
27.11.2011
Максим Полянович
Вот оно счастье!
Школьные друзья мои очень интересные:
Спортом занимаются, рэпом увлекаются.
На уроке мы сидим, слушаем учителя.
Отвечать мы не хотим, боимся мы мучительно.
Тут вошел директор в класс,
Порадовать задумал нас.
Он сказал, что педсовет –
И пятого урока нет.
Кричит наш класс: ура, ура!
Бегом из школы, со двора.
И солнце ярче засветило,
И мягче стелется трава.
27.11.2011
неділя, 27 листопада 2011 р.
неділя, 20 листопада 2011 р.
Новая волна накрыла студию!
Литературный клуб «Контур» продолжил пробы пера. Знакомились с популярными в Серебряном веке упражнениями:
– БУРИМЕ (стихи, написанные на заданные рифмы),
– МОНОРИМ (стихи на одну рифму)
Александра Клюева
моноримы в стиле хокку
* * *
Своей приплюснутой щекой
Я оттолкнусь от той, другой,
В вечной борьбе с собой.
20.11.2011
* * *
Земля опустела от мрака,
Из дома сбежала собака –
И я начинаю плакать.
20.11.2011
Анна Осенняя (Диана Блэкхарт)
Сладкий яд мести
В погоне за мечтой
Игрой увлекаешься ты.
Под яркой звездой
Детские гибнут мечты.
За звонких пригоршню монет
Стилет ты бросаешь в спину
И пусть наступает рассвет
Скелет глубоко задвинут.
Эринний* дождавшись «подарка»,
В ловушку попавшись из мести,
Так глупо ввязалась в драку
За пару словечек лестных.
Того, кто мешал, ты убила,
И плещется ужас в глазах,
Важна тебе стала лишь сила,
Забыла о детских мечтах.
20.11.2011
__________
*Эриннии – в Древнегреческой мифологии - богини мести.
Наталия Русских
Приветствие
Волнующий твой силуэт
Настроение мне поднимает,
Вокруг словно всё расцветает,
А ты лишь сказал мне: «Привет!»
20.11.2011
– БУРИМЕ (стихи, написанные на заданные рифмы),
– МОНОРИМ (стихи на одну рифму)
Александра Клюева
моноримы в стиле хокку
* * *
Своей приплюснутой щекой
Я оттолкнусь от той, другой,
В вечной борьбе с собой.
20.11.2011
* * *
Земля опустела от мрака,
Из дома сбежала собака –
И я начинаю плакать.
20.11.2011
Анна Осенняя (Диана Блэкхарт)
Сладкий яд мести
В погоне за мечтой
Игрой увлекаешься ты.
Под яркой звездой
Детские гибнут мечты.
За звонких пригоршню монет
Стилет ты бросаешь в спину
И пусть наступает рассвет
Скелет глубоко задвинут.
Эринний* дождавшись «подарка»,
В ловушку попавшись из мести,
Так глупо ввязалась в драку
За пару словечек лестных.
Того, кто мешал, ты убила,
И плещется ужас в глазах,
Важна тебе стала лишь сила,
Забыла о детских мечтах.
20.11.2011
__________
*Эриннии – в Древнегреческой мифологии - богини мести.
Наталия Русских
Приветствие
Волнующий твой силуэт
Настроение мне поднимает,
Вокруг словно всё расцветает,
А ты лишь сказал мне: «Привет!»
20.11.2011
понеділок, 10 жовтня 2011 р.
Події, які змінюють
Оповідання
Приз у номінації "Літературно-художній твір" конкурсу на кращий репортаж
"Ексклюзив літа 2011" Херсонської обласної бібліотеки для дітей
Автор - Олександра Клюєва (ЛС "Контур")
Вступ
Катря з самого дитинства була дуже допитливою дівчинкою, завжди любила пхати свого носа, куди не треба і тому, одного разу, коли Катруся поїхала до бабусі у гості, влітку з нею трапилась там пригода…
Подія перша
Тільки-но вийшовши з автобуса, прокашлявшись від його щойної пилюки, протерши очі, Катруня почала роздивлятися довкола. Картина одночасно лякала і надихала. Ліс розкинувся перед Катрею у всій його красі, палкий аромат квітів зачаровував і полонив серце, ще далі ледь виднівся ставок. Подумки дівчина вже давно була там, але ниточка щастя обірвалася, і Катруся зрозуміла, що зовсім не знає, куди їй іти. Онучку повинна була зустріти бабуся , але чомусь на горизонті нікого не було. До цього часу Катря бачила бабуню всього один раз, коли їй було три рочки, тому вона не сподівалася так от відразу згадати бабцю. Батьки Катрі Петро Сергійович та Надія Микитівна чомусь ніколи не розповідали, до цього часу, про бабу Килиму, тому Катруся дуже сподівалась її побачити. Катря лише знає те, що її бабці, матері її батька , повинно бути не більше сорока п'яти років.
І саме тому вона навіть подумки не могла уявити своєї бабусі Килими. Думки відразу відійшли на другий план, як тільки ледь-ледь помітна постать почала виднітися на горизонті. Якась жіночка, біжучі в спортивному костюмі, з песиком на повідку, стрімко наближалася до дівчини. Катря не могла второпати, що робити, наблизитись, крикнути щось чи взагалі нічого не робити; але не встигла вона розкрити рота, або подумати, як та сама постать стояла біля Катрі і чимдуж обнімала дівчину.
- Ти ж моя хороша , як виросла ,- промовляла "незнайомка ", енергійно беручи за щічки Катрю. - Недарма кажуть що діти швидко ростуть, нуж бо обійми свою бабусю Килиму!
При тому всьому Катря ще довго слухала і про її гарненькі щічки, про те , як їй тут буде добре тут, і до Катрі нарешті дійшло, що її тільки-но обіймала її бабуся. Тож через декілька хвилин усі троє, враховуючи песика, прямували у тому напрямку, який показувала "нова знайома".
Скоро почав виднітися доволі гарненький будиночок . Підійшовши поближче, дівчина побачила одноповерхову будівлю оливкового кольору . Усюди були квіти, і саме завдяки цьому повітря було наповнене чудовим ароматом.* Баба Килима покликала дівчину до будинку. Не встигла Катруня зайти, як її посадили за стіл . Бабуся поставила на стіл пиріг і чай. І через декілька хвилин вони вже розмовляли.
- Я бачу, що ти здивована, але дуже скоро усі твої сумніви щодо мене розсіються ,- сказала баба Килима, ріжучі пиріг з полуничною начинкою. По всій кімнаті розстелився чудовий аромат.
Катря досі нічого не могла зрозуміти , тому не знала, що відповісти .Усе сталося так швидко, що Катруня тільки тепер усе обдумувала , вона дійсно не могла зрозуміти, чому її бабуся така молода , як для бабусі .Щоб заспокоїти бабусю, і придати впевненості собі самій, Катря сказала :"Мені дуже приємно мати таку бабусю , ще й з таким милим песиком ". В усякому випадку дівчина повинна була щось відповісти, тому бабуся навіть не очікувала на такі слова. Катруся почала нервувати від того , чи правильно вона сказала . Побачивши це, баба Килима посміхнулася, даючи змогу зрозуміти, що їй приємно, потім долила собі і онучці чаю. Почалася трапеза, бабуся почала розмову , а Катря жваво її підхопила. Година йшла за годиною, тож скоро настав вечір, і бабуня відвела онучку у кімнату і поклала спати.
Приз у номінації "Літературно-художній твір" конкурсу на кращий репортаж
"Ексклюзив літа 2011" Херсонської обласної бібліотеки для дітей
Автор - Олександра Клюєва (ЛС "Контур")
Вступ
Катря з самого дитинства була дуже допитливою дівчинкою, завжди любила пхати свого носа, куди не треба і тому, одного разу, коли Катруся поїхала до бабусі у гості, влітку з нею трапилась там пригода…
Подія перша
Тільки-но вийшовши з автобуса, прокашлявшись від його щойної пилюки, протерши очі, Катруня почала роздивлятися довкола. Картина одночасно лякала і надихала. Ліс розкинувся перед Катрею у всій його красі, палкий аромат квітів зачаровував і полонив серце, ще далі ледь виднівся ставок. Подумки дівчина вже давно була там, але ниточка щастя обірвалася, і Катруся зрозуміла, що зовсім не знає, куди їй іти. Онучку повинна була зустріти бабуся , але чомусь на горизонті нікого не було. До цього часу Катря бачила бабуню всього один раз, коли їй було три рочки, тому вона не сподівалася так от відразу згадати бабцю. Батьки Катрі Петро Сергійович та Надія Микитівна чомусь ніколи не розповідали, до цього часу, про бабу Килиму, тому Катруся дуже сподівалась її побачити. Катря лише знає те, що її бабці, матері її батька , повинно бути не більше сорока п'яти років.
І саме тому вона навіть подумки не могла уявити своєї бабусі Килими. Думки відразу відійшли на другий план, як тільки ледь-ледь помітна постать почала виднітися на горизонті. Якась жіночка, біжучі в спортивному костюмі, з песиком на повідку, стрімко наближалася до дівчини. Катря не могла второпати, що робити, наблизитись, крикнути щось чи взагалі нічого не робити; але не встигла вона розкрити рота, або подумати, як та сама постать стояла біля Катрі і чимдуж обнімала дівчину.
- Ти ж моя хороша , як виросла ,- промовляла "незнайомка ", енергійно беручи за щічки Катрю. - Недарма кажуть що діти швидко ростуть, нуж бо обійми свою бабусю Килиму!
При тому всьому Катря ще довго слухала і про її гарненькі щічки, про те , як їй тут буде добре тут, і до Катрі нарешті дійшло, що її тільки-но обіймала її бабуся. Тож через декілька хвилин усі троє, враховуючи песика, прямували у тому напрямку, який показувала "нова знайома".
Скоро почав виднітися доволі гарненький будиночок . Підійшовши поближче, дівчина побачила одноповерхову будівлю оливкового кольору . Усюди були квіти, і саме завдяки цьому повітря було наповнене чудовим ароматом.* Баба Килима покликала дівчину до будинку. Не встигла Катруня зайти, як її посадили за стіл . Бабуся поставила на стіл пиріг і чай. І через декілька хвилин вони вже розмовляли.
- Я бачу, що ти здивована, але дуже скоро усі твої сумніви щодо мене розсіються ,- сказала баба Килима, ріжучі пиріг з полуничною начинкою. По всій кімнаті розстелився чудовий аромат.
Катря досі нічого не могла зрозуміти , тому не знала, що відповісти .Усе сталося так швидко, що Катруня тільки тепер усе обдумувала , вона дійсно не могла зрозуміти, чому її бабуся така молода , як для бабусі .Щоб заспокоїти бабусю, і придати впевненості собі самій, Катря сказала :"Мені дуже приємно мати таку бабусю , ще й з таким милим песиком ". В усякому випадку дівчина повинна була щось відповісти, тому бабуся навіть не очікувала на такі слова. Катруся почала нервувати від того , чи правильно вона сказала . Побачивши це, баба Килима посміхнулася, даючи змогу зрозуміти, що їй приємно, потім долила собі і онучці чаю. Почалася трапеза, бабуся почала розмову , а Катря жваво її підхопила. Година йшла за годиною, тож скоро настав вечір, і бабуня відвела онучку у кімнату і поклала спати.
понеділок, 12 вересня 2011 р.
Літо скінчилося...
Гарненько відпочивши, усі повернулися у робочий ритм. А літературна студія "Контур" збагатилася новими зірочками, талановитими активними херсонськими ліцеїстками, яких згуртувала вчитель Олена Анатоліївна Храбренко і привела веселу дружну ватагу до Херсонської обласної бібліотеки для дітей. Знайомтесь: Дарина Савватєєва, Інна Залепська, Олександра Клюєва та Моніка Каралус.
З радістю приймаємо новачків у творчі обійми і одразу ж презентуємо їхні поетичні та прозові творіння.
***
Ты пил компот, я ковырялась в глине,
Пыталась из неё что-то слепить.
Любовь, что проявляется в ангине?
Слова, что позже стоит обнажить?
Сидеть и ждать, как будто завтра солнце,
Сидеть... не ждать, ведь завтра просто дым.
Как падал пепел сигарет на донце,
так падали на донце жизни мы.
Не слышать слов, не понимать значений,
Разменивать монеты в банке чувств.
Любви не знать предназначений,
не понимать изысканных искусств.
Забыться и искать в адреналине
Обрывки чувств, что не восстановить.
Или, как прежде, ковыряться в глине,
Пытаться из неё что-то слепить.
Дарина Сватеева
Записки
Давай в сантиметрах измерим любовь,
Отмерим семь раз и отрежем,
Мы выбросим всё в раскаленный огонь,
Проверим на прочность железо.
Пусть будет погода давить на виски,
Она в наших планах вне списка.
Я буду искать, разрывать на куски
Записки.
Дарина Сватеева
Время не лечит... Лечат секунды, проведенные с кем-то другим. лечат длинные улицы и проспекты в огнях. Лечат мечты о лете, о новой жизни. Лечат бесконечные телефонные разговоры и смс-сообщения. Лечат мыльные пузыри, блестящие на солнце и натянутые улыбки прохожих, из-за которых приходится поневоле улыбаться в ответ. Лечат прогулки по тихим улицам с наушниками в ушах. Лечит музыка... любимая музыка. лечат цитаты, в которых ищешь частичку "своей" истории и начинаешь задумываться. Лечит радуга и шумные дожди. лечат звёздные ночи, шум морских волн и искорки в глазах родных и близких. Лечит крепкий кофе вперемешку с сигаретным дымом. лечат вкусно приготовленные блюда и запах любимых духов. Лечит дежурный макияж, за котрым не видно грустных глаз. А время, время не лечит... оно тольок покрывает старые раны новыми. Оно идет мимо. Идет мимо и ничего не меняется.
З радістю приймаємо новачків у творчі обійми і одразу ж презентуємо їхні поетичні та прозові творіння.
***
Ты пил компот, я ковырялась в глине,
Пыталась из неё что-то слепить.
Любовь, что проявляется в ангине?
Слова, что позже стоит обнажить?
Сидеть и ждать, как будто завтра солнце,
Сидеть... не ждать, ведь завтра просто дым.
Как падал пепел сигарет на донце,
так падали на донце жизни мы.
Не слышать слов, не понимать значений,
Разменивать монеты в банке чувств.
Любви не знать предназначений,
не понимать изысканных искусств.
Забыться и искать в адреналине
Обрывки чувств, что не восстановить.
Или, как прежде, ковыряться в глине,
Пытаться из неё что-то слепить.
Дарина Сватеева
Записки
Давай в сантиметрах измерим любовь,
Отмерим семь раз и отрежем,
Мы выбросим всё в раскаленный огонь,
Проверим на прочность железо.
Пусть будет погода давить на виски,
Она в наших планах вне списка.
Я буду искать, разрывать на куски
Записки.
Дарина Сватеева
Время не лечит... Лечат секунды, проведенные с кем-то другим. лечат длинные улицы и проспекты в огнях. Лечат мечты о лете, о новой жизни. Лечат бесконечные телефонные разговоры и смс-сообщения. Лечат мыльные пузыри, блестящие на солнце и натянутые улыбки прохожих, из-за которых приходится поневоле улыбаться в ответ. Лечат прогулки по тихим улицам с наушниками в ушах. Лечит музыка... любимая музыка. лечат цитаты, в которых ищешь частичку "своей" истории и начинаешь задумываться. Лечит радуга и шумные дожди. лечат звёздные ночи, шум морских волн и искорки в глазах родных и близких. Лечит крепкий кофе вперемешку с сигаретным дымом. лечат вкусно приготовленные блюда и запах любимых духов. Лечит дежурный макияж, за котрым не видно грустных глаз. А время, время не лечит... оно тольок покрывает старые раны новыми. Оно идет мимо. Идет мимо и ничего не меняется.
Инна Залепская
пʼятниця, 18 лютого 2011 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)