У неділю 08 жовтня у
студійців було завдання почати створювати тексти до конкурсу "Я
зміг". Усі почали, а закінчити роботу встигла тільки Е. Шелегон. Дехто
писав про літери-мандрівниці.
Я це змогла
Минулої весни я гуляла в нашому міському парку.
Стомившись, схотіла відпочити, але вільних місць на лавах не було. Городяни
були зайняті своїми справами – хтось пив каву, а хтось просто насолоджувався ласкавим
сонячним промінням і деревами, що вже починали квітнути. У кінці алеї я
побачила вільну лаву, присіла на неї і, міркуючи про щось своє, дивилася на хмаринки. Раптом я почула, потужний
гуркіт – по алеї мчав байкер. Коли шум стих, я почула, що хтось плаче та кличе
на допомогу. Покинувши свої думки, я звернула увагу на дівчинку років 10. Її
речі і руки були у крові.
Треба сказати, що я дуже боюся вигляду крові -
мені одразу стає погано і я можу змарніти. Це вже не раз траплялося. Дівчинка
плакала і ніяк не могла заспокоїтися. Я рішуче підвелася і пішла до неї,
намагаючись не дивитися на багряні плями. Вона, схопивши мене за руку (я
здригнулася, але опанувала себе), намагалась спинити гірки сльози і пояснити
нарешті, що ж трапилось. Але це їй не вдавалось - я змогла зрозуміти, що мова
йде про собаку. Стиснувши мою руку сильніше, маленька повела мене у бік дороги.
Ще здалеку на яскравій молодій травичці я побачила щось біле та пухнасте.
Собака не рухався, але дивився і скавчав. Це була жахлива картина – лапи тваринки
були зламані, з однієї навіть стирчала кістка, і невеличка червона цівка вже
створила калюжу.
Поруч з узбіччям на плитках стежини я теж побачила
кров: бідолашний потрапив під колеса. Деякі перехожі спинилися неподалік події,
але нічого не робили. Чесно кажучи, я теж боялася підходити, але заплакані очі
дівчинки благали про допомогу. Було зрозуміло: цей пес для неї – друг.
В мене також був чотирилапий улюбленець. Я пам’ятаю, як він впав у дуже
глибоку яму, що не була закрита люком. Я тоді побоялася лізти туди. І ніхто з
дорослих не схотів цього зробити… Ця картина миттю стала перед моїми очима.
Байдужою бути не можна!
Я зателефонувала мамі, щоб вона приїхала до парку
на машині. Далі треба було наважитися… Я
зняла курточку, підійшла до тваринки, обережно переклала її з трави на одежину.
Підняла на руки, і ми з Машею, хазяйкою спанієля, пішли у бік дороги.
Мама приїхала доволі швидко, незабаром ми вже були
у ветеринарній клініці…
Не можу стверджувати, що
я більш не боюся вигляду крові, але я зрозуміла, що себе опанувати можна, якщо
дуже потрібно і якщо сказати : "Я впораюсь!"
Буквы
ходят по словам
РАЙ
для духов – высший КРАЙ.
ПАРК
из ПАРА скачет в май.
Рос
у нас в саду ПИОН,
а
в тылу сидел ШПИОН.
Выгнулась
красиво МАРКА,
словно
свадебная АРКА.
Рыжий
ЛИСТ сбежал из леса,
ЛИС
вернул его на место.
Буквы
ходят по словам,
как
ребёнок – по слогам.
Элеонора Шелегон
Путаница
Эту мышку ловит КРОШКА.
В угол закатилась КОШКА.
Вот надел строитель КРАСКУ -
В школу мне купили КАСКУ.
Возле речки ползал МУЖ
У соседки новый УЖ.
Он на вид не очень новый,
Но пиджак красивый, клёвый.
Полз за ним зеленый СОН
Оказалось - это СЛОН.
Вдруг услышала я СТОН:
- Перестань нас путать, Лада!
- За кусочек шоколада
Буду очень даже рада!
Шкворец Лада