Готуючись до привітання нашого давнього друга і партнера багатьох заходів - зразкового музично-драматичного театру "Гармонія" із дитячої музичної школи № 1, ми підготували для них поетичні і прозові подарунки, які і представляємо.
Сонечко схилилось долу, Злато-колос мріє в полі, Ковили в степу безмежжя, Осінь – величава вежа. Валентина Нетребич
Осінь як по нотах
ДОщ краплями у шибку загляда, РЕве потужний вітер у долині, МІста в туманах синіх, як вода, В червону ФАрбу вбралася калина. Сопілки СОЛЬний чутно голос в лузі, ТопоЛЯ похилилась у дворі, СІвба на зиму йде на виднокрузі – По нотах ходить осінь з року в рік! Ельвіра Мєльгунова
Біла бджілка
У білому полі літала біла бджола. Вчора вона захотіла бути білою, як її подруга ромашка, тому пірнула у горщик із фарбою, який знайшла у хатинці, що стояла на краю поля. Біла бджола спитала інших бджілок: - Я тепер гарна? А вони посміялися з неї і говорили: - Тобі так негарно, зроби себе такою, як була. Бджілка підлетіла до ромашки і спитала: - Що мені робити? Квітка порадила те, що і бджоли. І раптом її пелюстки затріпотіли: - Ми, квіти, знаємо, коли буде гроза. - Коли? – спитала комашка. - Через десять хвилин. - Ой, треба поспішати! – занепокоїлась бджілка. - Не треба! Дощем фарба змиється, - зупинила її ромашка. - Але я не можу літати під час грози – так холодно і страшно, - сказала бджілка. - Спробуй! – прокричала квітка. Усі бджоли залетіли у теплий вулик, а біла бджола літала над ромашкою, холодні краплі води полилися на неї, і комашка впала прямо на пелюстки подруги. Коли вона прокинулась, пригрівало тепле сонечко. - Ой, яка ти гарна! – проспівали бджоли. Бджілка спробувала злетіти – і їй вдалось, бо сонечко висушило її крильця. Бджола літала й усміхалася, радіючи, що бджоли та ромашка люблять її такою, яка вона є.
