Незабаром буде оголошено ІІІ обласний фестиваль "Поетичний камертон Ліни Костенко"- тому члени студії вже почали готуватися до цього свята. Опановували таку форму віршування, як терцети і терцини. Як і завжди, писали і на інші теми. Зокрема, продовжували працювати над великими прозаїчними творами, які будуть представлені на конкурсі "ФантФест".
***
Я чую дощ, він плаче правду…
Л.Костенко
Я чую дощ, він плаче правду,
І, граючи на струнах стомленого серця,
він спогади пробуджує – про щастя и про зраду.
Один із них сильніш душі торкнеться –
думки у небо полетять, неначе птиці.
Скінчився дощ…
а сонце за небокрай уже крадеться.
… Так зорі дивляться на мене,
що
геть не спиться.
Юлія Кравченко
Катарсис*
Снежный
день и снежная ночь
замела все и здесь,
и далёко.
У окна
села куколка-дочь
и
задумалась. В небе глубоком
всё
снежинки кружились, летели,
облака
уходили всё в даль…
- Мы ведь этого
снега хотели,
почему ж
на душе печаль?
На окне
заплетались узоры,
(заплелись
думы в точки над "и")
Может, в
прошлом остались все ссоры? -
Их
снежинки с собой унесли!
Ельвіра Мельгунова_
*Катарсис – с греч. "очищение", термін запровадив Аристотель у "Поетиці" –
сутність: очищення емоцій мистецтвом.