Може, мені вдалося?..
Сталася
ця історія зі мною давненько - роки три, може, чотири тому. Була зимова ніч – під
Свято Миколая. Я прокидаюся у ночі і
відчуваю, що у мене під подушкою щось тверде. Розумію: він уже був тут! Хотіла
почекати до ранку , але мені було дуже цікаво. Недовго вагалася - інтерес узяв
гору. Дивлюся і бачу - лежить під подушкою купа цукерок, іграшка якась… Одним словом - подарунки! Але коли я вглядаюся - бачу ще й
величезну різку. Хоча ні, не величезну, а таку чималеньку.
З одного боку я і раділа, бо Святий Миколай
приходив і подарунки приніс. Але з іншого, мені було сумно, бо він мені приніс
ще й лозину! Тому, щоб ніхто не дізнався про неї, я дістала її з-під подушки,
дрібно-дрібно поламала і викинула. Але
коли повернулася у постіль, то заснути не змогла. Стала думати: хороша я чи
погана? Думала-думала та й придумала, що я хороша, але в погану рисочку. На
ранок я нікому нічого не сказала, бо менше знають - міцніше сплять! Але після
цього вчинку совість мене мучила ще довгий час! З тих пір кожен рік я з
тревогою чекала на прихід Миколая, бо кожен раз боялася побачити під подушкою
різочку. Тому весь рік намагалася бути чемною. Може, мені це вдалося?
Ельвіра Мельгунова