Вже кілька занять члени студії пишуть вірші за
мотивами Ліни Костенко, адже творче свято – фестиваль на честь геніального
поета наближається.
Паралельно йде підготовка до участі у щорічному
"Поетичному вернісажі", у конкурсі "ФантФест" тощо. Але у
студії завжди можна писати і на власні теми. Тож сьогодні представляємо зовсім
різні за звучанням твори.
Вірш, що лунає у душі
Я хочу вірші написати про…
Ліна Костенко
Я хочу вірші написати про
про те, як над садочком лине тиша,
а вранці дивні солов'ї
співають нам казки свої.
А ще про сонячне проміння,
що гріє паростки насіння.
І ковила тендітні степові
я теж змалюю на листі.
Ще на малюнку будуть гори
і наше море неозоре.
А вище зорі мерехтять,
про щось таємне шепотять –
(мабуть, як мрії всі здійснити
або про них комусь наснити!)
Найкращі спогади мої
Відобразяться, мов в воді,
Бо я пишу про найрідніше:
чи то майбутнє, чи колишнє.
Весь світ мій буде у вірші,
який лунатиме в душі.
Вікторія Виходцева
Не
та профессия!
Забыл
про сон и места не находит,
он
все свои наброски разбросал.
И
хоть концы с концами еле сводит –
берет
очередной с вином бокал.
Повсюду
пыль и грязь в его квартире,
а
он і две строки не написал.
Коллекторы к
нему вновь приходили -
он
своего присутствия не сдал.
Родные
всё гадают: жив, здоров ли,
ростовщики
пытаются найти:
он
так устал и хочет всё закончить –
не
видит продолжения пути.
И
вот пришёл уже тот день ненастный,
когда
поэт уж вовсе духом пал,
он
видит дом – большой, многоэтажный
и
вот уже записку написал…
Мгновенье… Два… Стоит поэт на
крыше –
прекрасный
вид сейчас пред ним застыл.
О,
как он хочет стать к нему поближе –
он
сделал шаг, он вниз уже летел,
но
тут проснулся наш сантехник Коля
и
понял, что вчера чуть "перебрал".
Подумал:
"Стать поэтом что ли?"-
вздохнул
и кран на кухне разобрал.
Лада Шкворец