Сьогодні, в день після чудової поїздки в Одесу, на заняття прийшло небагато
студійців. Але творили, як завжди, продуктивно. Готувалися до зустрічі з Анатолієм
Качаном (вона відбудеться 12 вересня) – писали за мотивами його творів, а також за мотивами оповідань Василя Сухомлинського.
Осіння дача
Охололи води і земля.
Сон бере натруджені поля.
На горбах у висохлий кулак
Заховав зернята дикий мак.
Анатолій Качан
Облетіли листя із дерев,
Прохолода повернулась до джерел.
Вирій теплокраїй жде гостей,
Школа на уроки зве дітей.
Із полів вже зібраний врожай.
Стихла дача. Я готую чай -
вже не жарко… Гріє теплий плед…
В мене з осінню розмова тет-а-тет.
Розповім їй про чудове літо,
тепле море, ліс, духмяні квіти.
Тільки осені я зможу розказати,
як кохання боляче втрачати…
Ельвіра Мєльгунова
Монорим
(жартівливий вірш
з однією римою)
Артист чудернацький мав хист –
Тягав він кота за хвіст,
стрибав разом з ним через міст.
Кіт пише артисту лист:
"Далеко тікаю з цих місць –
Сусіду оставив свій хвіст".
Аполлон Волколупов
Зеленое и красные
Притча
В саду стоит яблоня. Яблоки на ней еще зеленые. Но одно из них уже падать собирается и говорит:
- Вы все сгниете. Как только поспеете – упадете и сгниете.
А я яблоко молодое – хочу по свету погулять успеть.
Упало яблоко на землю и
покатилось. Увидел мальчик зеленое яблоко и говорит:
- Эх, зеленое еще! Кислое - отдам
его свинье!
Так и сделал.
Прошло время. Остальные яблоки
поспели: одни стали начинкой для пирога, другие позировали художнику для
натюрморта, третьи в новогодний вечер на столе красовались. Свинья то одно недозрелое яблоко съела и забыла, а другие краснобокие фрукты людей еще долго
радовали.
Аполлон Волколупов
Белая Атлантида
(рисунок на асфальте)
В белом море флаг весь белый.
И белеют паруса.
Капитан рисует мелом
Грозовые небеса.
Встал на якорь вдруг корабль,
опустились паруса -
мел подобен острой сабле –
режет в небе облака.
Белой молнии сверканье,
Белый ливень с морем слился –
Капли синие упали
Под водой миф белый скрылся…
Валентина Нетребич