Приз у номінації "Літературно-художній твір" конкурсу на кращий репортаж
"Ексклюзив літа 2011" Херсонської обласної бібліотеки для дітей
Автор - Олександра Клюєва (ЛС "Контур")
Вступ
Катря з самого дитинства була дуже допитливою дівчинкою, завжди любила пхати свого носа, куди не треба і тому, одного разу, коли Катруся поїхала до бабусі у гості, влітку з нею трапилась там пригода…
Подія перша
Тільки-но вийшовши з автобуса, прокашлявшись від його щойної пилюки, протерши очі, Катруня почала роздивлятися довкола. Картина одночасно лякала і надихала. Ліс розкинувся перед Катрею у всій його красі, палкий аромат квітів зачаровував і полонив серце, ще далі ледь виднівся ставок. Подумки дівчина вже давно була там, але ниточка щастя обірвалася, і Катруся зрозуміла, що зовсім не знає, куди їй іти. Онучку повинна була зустріти бабуся , але чомусь на горизонті нікого не було. До цього часу Катря бачила бабуню всього один раз, коли їй було три рочки, тому вона не сподівалася так от відразу згадати бабцю. Батьки Катрі Петро Сергійович та Надія Микитівна чомусь ніколи не розповідали, до цього часу, про бабу Килиму, тому Катруся дуже сподівалась її побачити. Катря лише знає те, що її бабці, матері її батька , повинно бути не більше сорока п'яти років.
І саме тому вона навіть подумки не могла уявити своєї бабусі Килими. Думки відразу відійшли на другий план, як тільки ледь-ледь помітна постать почала виднітися на горизонті. Якась жіночка, біжучі в спортивному костюмі, з песиком на повідку, стрімко наближалася до дівчини. Катря не могла второпати, що робити, наблизитись, крикнути щось чи взагалі нічого не робити; але не встигла вона розкрити рота, або подумати, як та сама постать стояла біля Катрі і чимдуж обнімала дівчину.
- Ти ж моя хороша , як виросла ,- промовляла "незнайомка ", енергійно беручи за щічки Катрю. - Недарма кажуть що діти швидко ростуть, нуж бо обійми свою бабусю Килиму!
При тому всьому Катря ще довго слухала і про її гарненькі щічки, про те , як їй тут буде добре тут, і до Катрі нарешті дійшло, що її тільки-но обіймала її бабуся. Тож через декілька хвилин усі троє, враховуючи песика, прямували у тому напрямку, який показувала "нова знайома".
Скоро почав виднітися доволі гарненький будиночок . Підійшовши поближче, дівчина побачила одноповерхову будівлю оливкового кольору . Усюди були квіти, і саме завдяки цьому повітря було наповнене чудовим ароматом.* Баба Килима покликала дівчину до будинку. Не встигла Катруня зайти, як її посадили за стіл . Бабуся поставила на стіл пиріг і чай. І через декілька хвилин вони вже розмовляли.
- Я бачу, що ти здивована, але дуже скоро усі твої сумніви щодо мене розсіються ,- сказала баба Килима, ріжучі пиріг з полуничною начинкою. По всій кімнаті розстелився чудовий аромат.
Катря досі нічого не могла зрозуміти , тому не знала, що відповісти .Усе сталося так швидко, що Катруня тільки тепер усе обдумувала , вона дійсно не могла зрозуміти, чому її бабуся така молода , як для бабусі .Щоб заспокоїти бабусю, і придати впевненості собі самій, Катря сказала :"Мені дуже приємно мати таку бабусю , ще й з таким милим песиком ". В усякому випадку дівчина повинна була щось відповісти, тому бабуся навіть не очікувала на такі слова. Катруся почала нервувати від того , чи правильно вона сказала . Побачивши це, баба Килима посміхнулася, даючи змогу зрозуміти, що їй приємно, потім долила собі і онучці чаю. Почалася трапеза, бабуся почала розмову , а Катря жваво її підхопила. Година йшла за годиною, тож скоро настав вечір, і бабуня відвела онучку у кімнату і поклала спати.