вівторок, 10 жовтня 2017 р.

Конкурс "Я зміг" та інше

У неділю 08 жовтня у студійців було завдання почати створювати тексти до конкурсу "Я зміг". Усі почали, а закінчити роботу встигла тільки Е. Шелегон. Дехто писав про літери-мандрівниці.

Я це змогла

Минулої весни я гуляла в нашому міському парку. Стомившись, схотіла відпочити, але вільних місць на лавах не було. Городяни були зайняті своїми справами – хтось пив каву, а хтось просто насолоджувався ласкавим сонячним промінням і деревами, що вже починали квітнути. У кінці алеї я побачила вільну лаву, присіла на неї і, міркуючи про щось своє,  дивилася на хмаринки. Раптом я почула, потужний гуркіт – по алеї мчав байкер. Коли шум стих, я почула, що хтось плаче та кличе на допомогу. Покинувши свої думки, я звернула увагу на дівчинку років 10. Її речі і руки були у крові.
Треба сказати, що я дуже боюся вигляду крові - мені одразу стає погано і я можу змарніти. Це вже не раз траплялося. Дівчинка плакала і ніяк не могла заспокоїтися. Я рішуче підвелася і пішла до неї, намагаючись не дивитися на багряні плями. Вона, схопивши мене за руку (я здригнулася, але опанувала себе), намагалась спинити гірки сльози і пояснити нарешті, що ж трапилось. Але це їй не вдавалось - я змогла зрозуміти, що мова йде про собаку. Стиснувши мою руку сильніше, маленька повела мене у бік дороги. Ще здалеку на яскравій молодій травичці я побачила щось біле та пухнасте. Собака не рухався, але дивився і скавчав. Це була жахлива картина – лапи тваринки були зламані, з однієї навіть стирчала кістка, і невеличка червона цівка вже створила калюжу.

Поруч з узбіччям на плитках стежини я теж побачила кров: бідолашний потрапив під колеса. Деякі перехожі спинилися неподалік події, але нічого не робили. Чесно кажучи, я теж боялася підходити, але заплакані очі дівчинки благали про допомогу. Було зрозуміло: цей пес для неї – друг.

В мене також був чотирилапий  улюбленець. Я пам’ятаю, як він впав у дуже глибоку яму, що не була закрита люком. Я тоді побоялася лізти туди. І ніхто з дорослих не схотів цього зробити… Ця картина миттю стала перед моїми очима. Байдужою бути не можна!
Я зателефонувала мамі, щоб вона приїхала до парку на машині. Далі треба було  наважитися… Я зняла курточку, підійшла до тваринки, обережно переклала її з трави на одежину. Підняла на руки, і ми з Машею, хазяйкою спанієля, пішли у бік дороги. 
Мама приїхала доволі швидко, незабаром ми вже були у ветеринарній клініці…
Не можу стверджувати, що я більш не боюся вигляду крові, але я зрозуміла, що себе опанувати можна, якщо дуже потрібно і якщо сказати : "Я впораюсь!"
 Элеонора Шелегон

Буквы ходят по словам
РАЙ для духов – высший КРАЙ.
ПАРК из ПАРА скачет в май.
Рос у нас в саду ПИОН,
а в тылу сидел ШПИОН.
Выгнулась красиво МАРКА,
словно свадебная АРКА.
Рыжий ЛИСТ сбежал из леса,
ЛИС вернул его на место.

Буквы ходят по словам,
как ребёнок – по слогам.
Элеонора Шелегон

Путаница

Эту мышку ловит КРОШКА.
В угол закатилась КОШКА.
Вот надел строитель  КРАСКУ -
В школу мне купили КАСКУ.

Возле речки ползал МУЖ
У соседки новый УЖ.
Он на вид не очень новый,
Но пиджак красивый,  клёвый.
Полз за ним зеленый СОН
Оказалось - это СЛОН.
Вдруг услышала я СТОН:
- Перестань нас путать, Лада!
- За кусочек шоколада
Буду очень даже рада!

Шкворец Лада

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *