неділя, 27 листопада 2016 р.

Ще про Миколая


Може, мені вдалося?..
   Сталася ця історія зі мною давненько - роки три, може, чотири тому. Була зимова ніч – під Свято Миколая. Я прокидаюся у ночі  і відчуваю, що у мене під подушкою щось тверде. Розумію: він уже був тут! Хотіла почекати до ранку , але мені було дуже цікаво. Недовго вагалася - інтерес узяв гору. Дивлюся і бачу - лежить під подушкою купа цукерок, іграшка якась…  Одним словом -  подарунки! Але коли я вглядаюся - бачу ще й величезну різку. Хоча ні, не величезну, а таку чималеньку.
З одного боку я і раділа, бо Святий Миколай приходив і подарунки приніс. Але з іншого, мені було сумно, бо він мені приніс ще й лозину! Тому, щоб ніхто не дізнався про неї, я дістала її з-під подушки, дрібно-дрібно поламала  і викинула. Але коли повернулася у постіль, то заснути не змогла. Стала думати: хороша я чи погана? Думала-думала та й придумала, що я хороша, але в погану рисочку. На ранок я нікому нічого не сказала, бо менше знають - міцніше сплять! Але після цього вчинку совість мене мучила ще довгий час! З тих пір кожен рік я з тревогою чекала на прихід Миколая, бо кожен раз боялася побачити під подушкою різочку. Тому весь рік намагалася бути чемною. Може, мені це вдалося?
Ельвіра Мельгунова



Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *