середа, 30 березня 2016 р.

За мотивами Дари Корній

     27 березня відбулося чергове засідання клубу "Контур". Юні поети та прозаїки дізналися про книгу Дари Корній "Петрусь-химородник" та створили власні твори за її мотивами.
      
Варто зазначити, що свої вірші та оповідання наші таланти 7 квітня прочитають в якості подарунка до приїзду самої Дари Корній.

Легенда про квітку папороті
Колись дуже давно народилася біля лісу у хатинці дівчинка. У неї були карі очі, а волосся вогняного кольору. Вона була особливою і її звали Катею. Дівчинка мала здатність говорити з лісовими духами. У тринадцять років Катя вільно володіла мистецтвом преображення рослин.
У п’ятнадцять років її відправили до лісу за грибами та шишками, та вона заблукала. Але Катя змогла знайти спільну мову зі звірями. Дівчина прожила в лісі до старості, а на місці, де вона померла, виросла квітка папороті. Вона була прекрасна як зоряне небо і пелюстки його були як пекуче сонце.
З тих квітка папороті розквітла раз на рік у день смерті Катерини.
Шкворець Лада

        Папоротник
Дуже важко всім знайти
Квітку папороті в лісі
І дістатись до мети,
І дізнатись таємниці,

Де цвіте і де росте,
Хто ж її оберігає?
Сяйво квітки золоте? –
Тільки Папоротник знає.

Папоротник – добри й дух,
Добрим він допомагає,
Освітляє все навкруг,
Папороть від злих ховає!
Нетребич Валентина

         Велична квітка
В полі ходить птах величний,
Несміливий, блискавичний,
Охороняє скарб великий –
Квітку папороті цю.
Її віддасть він молодцю,
Який відважиться пройти
Крізь всі страшні-страшні ліси.
Ходять там примари злі,
В болотах – водяники.
А ще живе там лісовик –
Пропускати він не звик.
Хто перешкоди подолає,
Візьме цю квітку дорогу,
Той щастя-радості зазнає,
Не дасться горю, ворогу.
Виходцева Вікторія

         Вовкулака
Понурий вигляд, великі брови,
Очі червоним вогнем горять – 
Це вовкулака в людській подобі, 
Людина-перевертень, – говорять. 
І має він надприродну здатність 
Втілитись у вовка в темну ніч.
Ліси та бір – така його власність, 
Спрага – з темрявою віч-на-віч. 
Бувають вроджені, обернені, 
Відьомськими вражені чарами, 
Серця їх жорстокі, злості сповнені, 
Обвиті темнющими хмарами. 
Вони змушені бігти до лісу, 
Тулитись до зграї лютих вовків, 
Служать давно вони злу і бісу, 
Найжорстокіші з усіх хижаків. 
Шелегон Елеонора

Доньки Мари
Вийде злюща Лякливиця,
А за нею – Вогневиця.
Всіх до смерті полякають
Ще й здоров’я забирають.
І потворні, і страшнючі
Ці старезні духи злючі.
Кузюк Світлана

               Віла
З золотим волоссям дух
Освітляє все навкруг.
Рідко зустрічається,
Все він вихваляється:
«У печері оселилась,
Людям ще не підкорилась,
Із води я народилась,
В квітці лілії з’явилась.
Віл багато є на світі,
Любимо купатись в цвіті,
Хмарах, озерцях, горах
І в усяких джерелах.
Хоч живинками нас звуть,
Прості люди не знайдуть!»
Коваленко Вероніка

 Присутні на заході гості студії також долучилися до літератуної праці. І в них вийшли досить добрі експромти.

            Мара
Могутня і грізна богиня Мара
Живе за рікою Смородина.
До неї веде калиновий міст,
Який стереже триголовий змій.
Пономаренко Віра

           Домовичок
У моїй кімнаті жив Домовичок,
Він був вчений мужичок,
Його життя було як гра,
Скрізь з ним гралась дітвора.
Безліч в нього є братів:
Один зветься Лісовик,
Живе собі у лісі він,
Дуже любить листя дзвін.
Скарбник – монету береже,
Пічник – вогонь оберігає,
Покутній святість поважає.
Пилипенко Данило

понеділок, 28 березня 2016 р.

Фоторепортаж з обласного фестивалю виконавської майстерності

Свято поезії відбулуся у нашій бібліотеці 22березня 2016 року. Майже 50 юних та дорослих поетів з Херсону та Херсонської області прочитали власні віршв, які написали до обласного фестивалю "Поетичний камертон Ліни Костенко". Чудово виступили і контурівці. Вітаємо всіх учасників: Ладу Шкворець і Валентину Нетребич, Елеонору Шелегон і Вікторію Виходцеву, Машу і Дашу Юдіних, Світозара Швеця, який відкрив прослуховування авторською піснею "Любіть рідну мову":























Всіх присутніх привітав Василь Загороднюк - голова Херсонскього осередку Національної спілки письменників України:

Справжнім майстер-класом стали виступи відомих поетів Анатолія Марущака та Людмили Кражановської. Свої чудові вірші прочитала особливий гість фестивалю Вікторія Кінцева - переможець конкурсу-фестивалю "Антракт".



Ведучею свята була керівник студії Юлія Чернієнко, а опікувалася усіма учасниками і усім дійством модератор проекту Надія Звягінцева.
Приємно, що всі студійці отримали у подарунок книжку  - авторській примірник збірки "Пелюстки для Ліни", яка побачила світ саме перед святом - 21 березня 2016 року.

неділя, 20 березня 2016 р.

Готуємось до фестивалю та до нових цікавих зустрічей

20 березня у студії продовжувалася робота над творами, які будуть представлені 22 на фестивалі "Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви" в номінації "Автори". Також розпочато підготовку до зустрічі з відомою письменницею зі Львову Дарою Корній, яка приїздить до Херсону 7 квітня і буде презентувати свою нову цікаву книжку "Петрусь химородник".

Чому радіти?

Щасливиця, я маю трохи неба
 і дві сосни в туманному вікні...
                           Ліна Костенко

Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні,
пташок малих голосний щебет,
Я дуже рада… А от ви?

Я рада тому, що є море,
що є ліса, гаї, степи,
що можна просто вийти в поле,
посидіти тихенько у траві.

А ви радієте не тому,
не тому віддана душа:
не бачите краси в малому,
не бачите – ото біда!

Коли душа брудна, нікчемна,
то думається: щастя – це
коли є все, у чому є потреба,
але, повір, то замкнуте кільце!

А справжнє щастя завжди поруч –
то посмішки близьких тобі людей,
то добрі справи, зроблені власноруч,
А ще – коли війни нема ніде!

Елеонора Шелегон

Наш десант на "Антракт"

13 березня члени студії були учасникамі фестивалю "Антракт". Свої твори прочитали Валя Нетребич, Вікторія Виходцева, Даша та Маша Юдіни,
Світозар Швець - він, до речі, був співведучім цієї частини фестивалю.

А потім дівчатка написали твори до фестивалю "Поетичний камертон Ліни Костенко"

Погляд з мирного часу

Вже почалось, мабуть, майбутнє
                              Ліна Костенко
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Минулим стали тяжкі будні.
І зараз нам не до роботи –
ми прожили ті дні турботні.

Та ось закінчилась війна
І для чого ж вона була?
Страждали люди, їх хатинки,
Були зруйновані будинки.
Була пошкоджена природа –
Частково загубила вроду.

Та зараз можна святкувати -
Почати будувати нові хати,
І відновлять красу природи.
Нові насаджувать сади
Нам буде все це до снаги.

…Лишились в пам'яті ті дні,
які згубились на війні.

 Лада Шкворець

Україна розквітне!

Україно, що з тобою?
Ти наче голову схилила
над Дніпровою водою,
і в неї коси опустила.

Боїшся ти? І ми з тобою!
А ти не бійся – вперед іди.
Готуйся до важкого бою –
Ми поруч.
Ми з тобою назавжди!

Наш дух незламний – не підведе.
Прийде майбутнє –  яскраве, світле.
Його ніхто вже в нас не вкраде -
І Україна моя розквітне!
Валентина Нетребич

неділя, 6 березня 2016 р.

Конкурсні твори

Сьогодні ми працювали над творами, які будуть подані на конкурси "ФантФест" та "Я – чарівник". 

Додатково контурівці отримали домашнє завдання – написати вірші за мотивами творів Ліни Костенко, з якими вони виступатимуть під час фестивалю, присвяченому видатній українській поетесі.

Шелегон Елеонора таки дописала свою фентезійну історію під таємничою назвою "ТЕРМИУС".
Глава 2.
После долгого падения мы наконец пришли в себя. Мы находились в помещении, очень похожим на дворец Термиуса.
- Где мы? – воскликнула я.
- Мы в Нижнем Мире, - сказал Термиус, помогая нам с Тимой встать. – Я не знаю, что тут случилось, раз меня вызвали таким необычным способом. Оставайтесь тут и не переживайте.
И он мгновенно исчез.
Я заметила, что Жоржик был очень взволнован.
- Что с тобой? – спросила я.
- Тут происходит что-то неладное, Жоржик, рассказывай, - возмущенно произнес Тима.
Рыбка начала рассказ:
- Дело в том, что тут правит помощник Термиуса – Варфлей. Король доверял ему, но за все это время Варфлей очень испортил Нижний Мир. Жители начали погибать, потому есть стало нечего, так как он все самое лучшее забирал себе. Термиус выбрал неправильного правителя, который все скрывает. И это я сделал так, чтобы мы все оказались в Нижнем Царстве, чтобы помочь Термиусу увидеть злодеяния Варфлея.
Вдруг раздались крики.
Мы выбежали из дворца и увидели, что Варфлей сжимает в руке камень с душой Термиуса, а сам король стал прозрачным и через несколько секунд совсем исчез.
- Мы опоздали, - растерянно воскликнул Жоржик.
- Ты же умеешь читать мысли, - напомнила я.
- Узнай, куда Варфлей прикажет спрятать душу Термиуса и мы поможем его спасти, - сказал Тима.
Нам повезло, что нас никто не заметил, ведь раньше никто из жителей Верхнего Царства, кроме Жоржика и Правителя, не мог сюда попасть. Поэтому мы затаились и ждали рыбку.
Когда он приплыл назад, он радостно сообщил, что знает, где находится камень с душой.
- Так чего же мы ждем. Давайте заберем его! – сказал Тима.
Но Жоржик остановил его, сказав, что все не так просто, что это камень охраняет двуглавый змей.
- Он всю жизнь был на цепи и не видел ничего больше, кроме своей пещеры. Варфлей не хотел его отпускать, а змей больше все на свете стремится к свободе, но оковы сдерживают его.
Слушая рассказ Жоржика, мы побежали.
Когда мы вошли в пещеру, змей начал издавать страшные звуки.
Я не испугалась и подошла к нему поближе.
- Ты чего меня не боишься? Смелая что ли? – удивился змей.
- У тебя есть то, что нам нужно.
- Какие наивные! Вы думаете, я отдам вам то, что мне приказал охранять Варфлей?!
- А ты знаешь, что ты охраняешь?
- Нет, но какая разница!
- Это душа Термиуса, и если ты нам отдашь её, то он освободит тебя.
- Термиус? А что с ним случилось?
- Варфлей забрал душу с его слабеющего тела, тем самым став Правителем двух миров.
- Почему я должен вам верить? Я не знаю кто вы! – глаза змея загорелись пламенем.
Тут подплыл Жоржик и спросил:
- Тима, ты отправишься обратно на Землю?
- Я бы хотел остаться тут навсегда, но с таким правителем мы погибнем!
Тут Жоржик перебил его и огорошил предложением:
- Ты готов стать Правителем?
Тима воскликнул:
- Но ведь если мы возродим Термиуса в моем теле, то моя душа погибнет!
- Вовсе нет, - улыбнулся Жоржик. – Дело в том, что если в жителя подводного мира вселяется душа Термиуса, то душа того существа гаснет, а новое тело Термиуса со временем исчезает. Мы не надеялись, что нам так повезет и в наше царство спустится человек, ведь именно если Термиус вселится в человека, то его тело будет бессмертным, а их души будут существовать вместе.
- Тогда я готов, - воскликнул Тима.
Услышав все это, змей отдал мне сундучок.
Я поблагодарила змея, открыла, взяла камень и приложила к Тиминой груди.
Вдруг свет озарил Тиму и он сказал:
- Спасибо вам всем.
Тима-Термиус подошел к змею, приложил руку – и оковы рассоединились.
Вдруг забегает Варфлей и…
В этот момент я открыла глаза и поняла, что это был всего лишь сон.

А Виходцева Вікторія створила сценарій короткометражного мультфільму:

Я – чарівниця
Було літо. Яскраво світило сонце. Дівчинка гуляла у парку. На ній було біле платтячко, волосся розпущене, не ногах білі сандалики.
Раптом загримів грім. Дівчинка підняла голову і побачила, що на недавно блакитному небі почали збиратися великі, грізні грозові хмари. Дівчинка опустила голову і поспішила додому.
А тим часом хмари почали темнішати. Дівчинка бігла через парк. Деякі перехожі повідкривали парасольки, але дощу ще не було.
Раптом з великого куща хтось занявкав. Дівчинка різко зупинилася і здивовано подивилася на кущ, а потім на хмари, з яких загрозливо гриміло. А в кущах все ще хтось жалібно нявкав.
Дівчинка підійшла до куща і поглянула, що за ним. Її очі були сповнені цікавості і жалю водночас.
У кущах лежало і нявкало кошеня. Воно було коричневого кольору, а лапка в нього була поранена.
Дівчинка якусь мить стояла в нерішучості, а потім обережно взяла кошенятко на руки і побігла додому.
Раптом почалася злива. Дівчинка прикрила кошеня своїм довгим і пишним волоссям. Усю дорогу воно мовчало. Коли дівчинка підійшла до свого великого дому із цегли, кошеня знову занявчало.
Дівчинка увійшла до під'їзду. Двері квартир були всі як один чорні, з блискучими жовтими ручками, а стіни під'їзду – зелені.
Дівчинка піднялася пішки на п’ятий поверх і подзвонила у чорний дзвінок. Двері квартири відкрила мама. Вигляд у неї був стривожений. Одягнена вона була у червоний халат, чорне волосся розпущене, на ногах червоні капці.
- Де ти була і навіщо принесла додому кошеня? – запитала вона після того, як впустила у квартиру доньку з кошеням на руках.
Помешкання, до якого увійшла дитина, мало сині кольори: і стеля, і підлога.
Дівчинка скинула туфельки, накинула капці та відповіла:
- Воно поранене, і я не могла залишити його під дощем.
За вікном посилилася злива, немов хтось стукався у шибу. Тільки тепер мама помітила, що у кошенятка поранена лапка.
Раптом із сусідньої кімнати вийшла чорна-коричнева киця. Дівчинка опустила невелике руде кошеня на ліжко. Маля лежало і нявкало.
- Мурка може не прийняти кошеня, - сказала мама.
Жінка й не помітила,, як Мурка застрибнула на ліжко і почала лизати поранену лапку кошеняти. Воно одразу перестало нявчати. За кицькою та кошеням спостерігали мама з дочкою.
- Гаразд, хай кошеня залишається, - сказала мама.
… Маленький котик прижився у дівчинки, яка часто любила казати:
- Як добре, що кошеня залишилося у мене.

А ще юна літераторка принесла вірш, написаний нею до Дня рідної мови.

Українська мова

Наша українська мова
Лагідна, мов колискова.
Дзвінко, голосно лунає
Над квітучими гаями.
І пишається піснями,
мелодійними словами.

А слова ті вільно ллються
з гір ясних на полонини,
заплітають вони коси
у червоної калини.

Українська наша мова
чарівлива і казкова,
Мов біленька та Лілея.
Нема кращої за неї!

Напишите Ваш отзыв или комментарий!

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *